28.03.26
16:00
ЗАП
КИЇ74:84
29.03.26
16:00
ЗАП
РІВ83:74
04.04.26
15:30
КИЇЗАП73:64
10.04.26
16:00
ЗАПКИЇ64:75
ЗАПКИЇЗАПРІВКИЇЗАПЗАПКИЇ
Харкові. Коли постало питання чи займатися йому баскетболом професійно, йти в училище олімпійського резерву або все-таки залишитися на аматорському рівні, ми з ним сіли, поспілкувалися і прийшли до висновку, що треба більше уваги приділити освіті. Видатних задатків особисто я у Микити не побачив, а бути одним із – нецікаво. Мені приємно, що він це усвідомив, а баскетболу в його житті достатньо. Він грає у двох лігах в Харкові, як і раніше, тренується, у нього все виходить, але не став професійним гравцем. Харківська академія – це високий рівень навчання, тому думаю, що вибір був зроблений правильно. Діти поділяють мої ідеї, звісно, сім’я слідкує і переживає за мою кар’єру. У Донецьку ми жили поблизу аеропорту, наш будинок знаходиться в безпосередній його близькості, тому залишатися там було неможливо. Ми спершу переїхали до Києва, знаходилися там у родичів три місяці. Потім надійшла пропозиція з «Дніпроазоту», і ми знову переїхали. Сім'ю одразу привіз до Дніпра. І з того часу моя родина там і мешкає. Ми знімаємо квартиру, дуже хочемо повернутися у свій будинок, але поки що це неможливо.
«Хіміку» більше 60 очок. У команди моральний дух був геть відсутній. Не вистачало фізичної і тактичної підготовки. Я думав, що зверну гори, але надірвався. Нічого не вийшло. Тому це більше життєвий досвід, ніж ігровий. Я для себе чітко прийняв рішення, що такі контракти більше підписувати не буду. Треба вивчати всі аспекти. А на той час склад «Дніпроазота» був укомплектований, тому мені нічого не можна було змінити. На той момент, це була одна з найслабших команд чемпіонату. Як не крути, а на майданчику грають баскетболісти. Можна поставити гравців НБА проти команди звичайних людей і сказати – обіграйте професіоналів. Яким би розумним не був тренер, якщо в його розпорядженні виконавці нижчі за рівнем, ніж суперник, нічого не вдієш. Тому сезон у «Дніпроазоті» сприймаю абсолютно негативно. Єдина користь – життєвий момент. Я познайомився з людьми, які реагують і на хороше, і на погане. Раніше я чув здебільшого позитивні відгуки, а тепер, коли почав програвати, частина людей просто відвернулася, частина – почали писати всяку гидоту. Тепер я навчений гірким досвідом. Якщо йдеш працювати, то треба розуміти можливості бюджету клубу, заздалегідь вивчати склад. Знову ж таки, я вважав, що нічого страшного, почну змінювати, візьмемо легіонера, справи підуть вгору. Та знову прорахувався. Мені не соромно про це говорити, ми вчимося на своїх помилках. Треба все робити самому, починаючи з комплектації складу. Тренер повинен набирати людей під себе, якщо цього немає, значить працювати буде важко. Коли є менеджер, то все рівно, кожного баскетболіста потрібно узгоджувати з тренером. Тому що гравець має розуміти тренерську філософію. Потрібно щоб він, обов’язково, був сумісний з іншими виконавцями. Якщо цього немає, колектив розвалюється і результату не буде. Навіть якщо команді бракує сильних гравців, але є спільний бойовий дух, то окремих результатів домогтися можна. У сучасному баскетболі немає дрібниць. Якраз у «ДніпроАзот» я відкрив на це очі і багато чого переосмислив для себе.
мене провів лише два тренування і більше не з'явився. Яків поговорив з керівництвом та вирішив припинити робочі стосунки із клубом. Я знав його досить мало часу і на той момент у мене взагалі не було можливості за кимось бігати і благати залишитись. Наприклад, з Олександром Рибалком я спілкувався кілька разів у міжсезоння, коли він оголосив про свої наміри завершити ігрову кар'єру. Я пропонував йому залишитись, проводити на майданчику не всі 40 хвилин, а свої 15-18 на досвіді, молодь би тягнулася за капітаном. Він справжній професіонал, людина, яка приходить за годину до тренування, залишається після. Тому, коли тренування двічі на день, грати на високому рівні у 38 років, це дійсно важко. За словами Олександра - його самопочуття дозволяє зараз почувати себе добре у плані здоров'я, а погравши ще кілька років на найвищому рівні, можна піти зі спорту із серйозними травмами, які залишаться на все життя, тому він чітко вирішив для себе не ризикувати і закінчити кар’єру. Я його поважаю і приймаю це рішення. 
виводити. І третій – це Павло Буренко. Вони дуже швидко знайшли спільну мову і це тріо веде за собою інших. Коли дав завдання, мені навіть не потрібно дивитися в сторону майданчика, нехай тільки хтось із молодих не виконає всі вправи... У такому складі мені не треба нічого говорити, вони самі скажуть. Це приємно, що всі хлопці у нашій команді горять ідеєю. 
Ми в такій ситуації, що кожна перемога для нас буде як подвиг. Я прекрасно це розумію, тому налаштовую своїх хлопців на бій у кожному матчі, на те, що у нас не буде прохідних ігор. Ми повинні змінити менталітет виїзних поєдинків, я знаю, що останнім часом Запоріжжя більшість матчів перемагало в рідних стінах, а на виїзді все було по-іншому. У сучасному баскетболі цього робити не можна. Я спробую перебудувати ментальність, пояснити, що різниці більше немає – граємо вдома чи на виїзді - очки треба набирати у кожній грі. Тим більше у цьому сезоні зробити це буде дуже непросто.Коли в чемпіонаті виступало 14 команд, були клуби нижчі за рівнем, і ти прекрасно розумів, що є кілька турів, де ти обов'язково візьмеш свої очки. Тепер ситуація інша, є вісім команд, абсолютно всі укомплектовані, м’яко кажучи, не гірше за нас, і кожна перемога буде здобуватися в важкій та відчайдушній боротьбі. Всі матчі будуть цікавими, прохідних ігор не буде взагалі. 
, чи зможе Віталій Степановський трансформувати свою молодь у систему гри «Хіміка», але, судячи з того як вони виступали в Литві, все у них виходить добре. Дуже хороший склад у Черкас та Одеси, комплектація у них пройшла просто на ура. У першому турі нам важко буде конкурувати з передньою лінією миколаївців, тому підберемо інші варіанти, за допомогою яких спробуємо нівелювати їх перевагу в передній лінії. Стосовно команди в Харкові, де вже є американці та серби, хочу сказати, що ми не боїмося легіонерів. Звісно, ми ще самі не розуміємо, чого чекати від себе. Прикро, що через Універсіаду ми втратили час на підготовку. Я люблю починати працювати як мінімум на місяць раніше за інших, але хлопці все розуміють, намагаються надолужити згаяне і кожне тренування для нас як останнє. Так, є один плюс, ми вже в плей-офф. Це, поки що, як жарт, але мені б дуже хотілося, щоб наша команда виглядала конкурентоспроможною на тлі кожного суперника. Запоріжжя – це спортивне місто, де розуміються на баскетболі і дуже добре підтримують свою команду. Але я розумію, якщо не буде перемог, ніхто приходити на наші домашні матчі не буде. І я обіцяю, що ми будемо старатися не гірше за інших і гідно відстоювати честь міста. 
Валерій Миколайович Плеханов
