Logo text

До 10-ї річниці подій, пропонуємо вашій увазі захоплюючий лонгрід про яскраву сторінку в історії запорізького "Ферро-ЗНТУ".

Успіх рідко приходить одразу. Найчастіше заради досягнення мети необхідно наполегливо працювати, терпіти невдачі, долати серйозні перешкоди. «Крізь терни - до зірок» ... Точніше філософів античності і не скажеш.

Запорізький «Ферро-ЗНТУ» протягом більшої частини своєї історії зірок з неба не хапав. У 90-ті роки команда належала до числа середняків вітчизняної першості, практично не претендуючи на медалі, але і не скочуючись донизу. Але на рубежі тисячоліть фінансові проблеми стали серйозним тестом на міцність для запорізького клубу і його незмінного президента Валерія Елькінсона. Ось, як згадує про ті непрості часи сам Валерій Альбертович: «У 2001 році команда вилетіла з Суперліги. Після цього була зроблена спроба повернутися, тоді наш колектив називався «ФЕРРО-Яблуко». Співпраця з партією «Яблуко» закінчилося в 2002 році, і в подальшому команда посідала різні позиції у вищій лізі, тримаючись виключно на ентузіазмі. Звичайно, про серйозні завдання говорити не доводилося. Хоча, надія нас не покидала. Ми зверталися до багатьох міських та обласних організацій, але ніяких зрушень не відбувалося. Проте, нам все-таки вдалося зберегти команду. Якщо озирнутися в минуле, у 1992 році був заснований не тільки «ФЕРРО», а й інші клуби, але лише одиниці зуміли пройти шлях довжиною понад двадцять років. Наша ж віра у відродження баскетболу, в те, що наші діяння не марні, була непохитна. Так і сталося, коли в 2008 році нам запропонували долучитися до Української Баскетбольної Ліги. У другий же раз нам не довелося витрачати багато часу на навчання, так як досвід попередніх років з нами залишався. Я дуже радий, що нам вдалося залучити в якості головного тренера Кирила Большакова, який у 90-х був гравцем нашої команди. Кирило Вадимович - грамотний і ерудований фахівець. Звичайно, повернення в еліту не було б можливим і без участі ПАТ «Запорізький завод феросплавів».

Заручившись підтримкою промислового гіганта, запорізький клуб став впевненіше дивитися в майбутнє. Однак перспективи самого українського баскетболу продовжували висіти в повітрі. На той момент в країні існувало два чемпіонати, конкурували між собою, - Суперліга та Українська Баскетбольна Ліга. Зрозуміло, розкол, що стався за сезон до описуваних подій, не йшов на користь вітчизняному баскетболу. Було ясно, що майбутнє цього виду спорту в Україні залежить від уміння домовлятися представників обох сторін. На щастя, досягти консенсусу все ж вдалося. 16 липня 2009 року на спеціальному засіданні керівників клубів УБЛ та Суперліги прийнято рішення про об`єднаний чемпіонат України. Період розколу у вітчизняному баскетболі завершився. Під вивіскою Суперліги зібралися 16 команд, серед яких був і колектив із Запоріжжя, який посів у попередньому чемпіонаті УБЛ п`яте місце. При цьому «ФЕРРО-ЗНТУ» не міг похвалитися стабільним складом. По ходу сезону ростер запорожців істотно змінювався. Але Кирилу Большакову вдалося створити боєздатний колектив.

Тепер же менеджменту команди спільно з головним тренером належало виконати ще більший обсяг роботи. Адже змагатися треба було не лише з потужними «Будівельником», «Кривбасбаскетом», «Дніпром», а й з традиційно сильними «Азовмашем», «Хіміком», БК «Київ», амбітним «Донецьком». З попереднього сезону 2008/2009 зберігся кістяк команди в особі капітана Олександра Рибалка, центрового Артема Чемякіна, місцевих вихованців Якова Змитровича і Станіслава Овдеєнка, білоруського легіонера Георгія Кондрусевича і молодого Єгора Большакова. Але було очевидно, що для конкурентоспроможного виступу на такому рівні необхідні новачки високого рівня. Одним з перших був укладений контракт з партнером Георгія Кондрусевича по національній збірній, розігруючим білоруського «Гродно-93» Сергієм Чаріковим. Тоді ж, в червні, був підписаний і перший американець. Ним став випускник Університету Теннесі Кевін Тіггс. Атлетичний форвард з неймовірно довгими руками і широкою посмішкою згодом став не тільки одним з лідерів команди, а й душею всього колективу. Українську частину складу зміцнив новоспечений чемпіон УБЛ в складі «Кривбасбаскету-Люкса», уродженець Запоріжжя Олександр Шапошников. Але прихід головних зірок був ще попереду ...

В американському «бігменові» Чарльзі Томасі керівництво і тренерський штаб бачили потенційного лідера команди і робили наполегливі спроби укласти з ним контракт. У підсумку переговори привели до успіху, і випускник Університету Арканзасу поповнив ряди запорізької команди. Згодом журнал «Баскетбол» назвав його «легіонером нової формації» і мав рацію на всі 100 відсотків. Різнобічний форвард, що вміє атакувати з дистанції, володіє прекрасним атлетизмом і залізобетонною упевненістю в собі, став одним з найяскравіших гравців Суперліги. Таких виконавців як Томас у вітчизняному чемпіонаті ще не було. Згодом цей факт знайшов відображення у вигляді декількох індивідуальних нагород ... Не обійшлося без новачків і на тренерському містку. У штаб Кирила Большакова влився ще один екс-гравець «ФЕРРО-ЗНТУ» Дмитро Щіглинський, який до цього працював в якості коментатора домашніх матчів. З таким значним поповненням «біло-зелені» і почали підготовку до сезону, взявши участь в товариському турнірі в Южному, де зіграли контрольний поєдинок з БК «ДніпроАЗОТ». Апогеєм же став традиційний Меморіал В`ячеслава Гаврилова, завдяки якому запорізькі вболівальники отримали можливість поглянути на оновлену команду. Домашній турнір підопічні Кирила Большакова виграли, по черзі обігравши «ДніпроАЗОТ», сімферопольських «Грифонів» і дніпропетровський «Дніпро».

Кирило Большаков: «Ми провели добру передсезонну підготовку, яку розпочинала торішня основа комади, а потім вливалися новачки і повернувся зі збірної Кондрусевич. Тіггс приїхав раніше за всіх, а Томас приєднався до нас уже на передсезонному турнірі в Южному. Команда була прекрасно готова, хлопці відчули і доповнювали один одного. Кожен з новачків швидко вливався в колектив, за винятком Хантера. Наприклад, Чарльз Томас вже в першій чверті дебютної гри грав на максимумі можливостей. Ось і вийшло, що по грі ця команда могла претендувати на найвищі місця - аж до першого. Але не вистачало досвіду і впевненості в собі. Молоді американці добре грали, але не завжди знали, як потрібно діяти. В якійсь мірі це компенсувалося наявністю Кондрусевича, Рибалка, Чарікова, які чимало побачили упродовж свого баскетбольного життя».





Сплав європейського досвіду та американської молодості почав сезон, можна сказати, за «здравіє»: дві розгромні домашні перемоги над БК «ОДЕСА» та «Пульсаром» і виїзна поразка «Будівельніку». При цьому клуб продовжив роботу по комплектації складу. Кирило Большаков дуже потребував центрового, проте пошуки п`ятого номера затягувалися. «Першим приїхав американський центровий на прізвище Вільямс. Хороший, талановитий хлопець. Але під час медогляду виявилися проблеми з серцем, через які його б не допустили до змагань. Другий кандидат на прізвище Робінс виявився не дуже гнучким і рухомим. З ним ми додали б в міцності, але йому не вистачало ігрових умінь. А потім геть вирушили ще два кандидата». Зрештою, в середині жовтня до запорожців приєднався партнер Чарльза Томаса по університету Арканзас Вінсент Хантер. Веселунові Вєні, як згодом назвали американського бігмена в команді, судилося стати беззаперечним улюбленцем уболівальників і залишити помітний слід в історії «ФЕРРО-ЗНТУ».

Кирило Большаков: «Коли Вінса відрахували з чеського «Німбрука», природно, його вартість впала. Якщо на початку сезону ми не могли собі дозволити підписати контракт з ним, то тепер Хантер в наші фінансові можливості вписувався. Чемпіонат набирав обертів, і Вінсенту довелося грати з листа. У кубкових іграх він проводив на майданчику більше часу, так як його необхідно було перевіряти. Чесно кажучи, після перших 5-6 ігор волосся дибки ставало. Він не показував того, на що здатний. Адже ми дивилися його матчі за університет Арканзасу. Але потім був матч з БК «Донецьк». Тоді ця команда належала до числа фаворитів (пізніше «тигри» знялися з чемпіонату через фінансові проблеми) і мала цікавий підбір гравців. Хантер потроху вливався в цю гру, діяв непогано, а коли перед сиреною про закінчення першої половини реалізував дальній кидок і почав стрибати, відзначаючи успішну атаку, я зрозумів, що хлопець нарешті відчув себе в своїй тарілці. І на другу половину вийшов той Хантер, якого ми всі зараз знаємо. Більше питання про доцільність його перебування в команді не стояло». 

Навіть з нестабільним Вінсентом в стартових семи матчах «ферросплавщики» здобули шість перемог, чотири з яких з різницею в 18 і більше очок. «Грифони» ж і зовсім були «втоптані» в паркет ПС «ЗАБ» - 105: 57! Правда, варто відзначити, що в тому чемпіонаті кримський клуб так і не зумів здобути жодної перемоги... У цілому, за весь перший круг підопічні Кирила Большакова зазнали лише двох поразок, обидва на виїзді: від «Будівельника» та «Кривбасбаскету». Звичайно, такому потужного виступу в якійсь мірі посприяв календар - за все перше коло запорожці зіграли лише чотири матчі в гостях. А вдома, за підтримки рідних уболівальників, «біло-зелені» являли собою незламну силу. Правда, на груповому етапі Кубка Суперліги все йшло не так гладко. Запоріжці потрапили в одну групу з трьома командами із Західної України і «Грифонами». Після трьох стартових перемог підопічні Кирила Большакова могли відчувати себе досить комфортно. Однак потім втрутився календар. На початку грудня запоріжцям належало провести просто божевільний марафон: 5 грудня зіграти з «Говерлою» в чемпіонаті, наступного дня - в рамках Кубка, а 8 грудня приїхати до Рівного на ще одну кубкову зустріч. Резонно припустивши, що створеного запасу повинно вистачити для виходу з групи, Кирило Большаков вчинив таким чином: основний склад зіграв лише матч Суперліги з «Говерлою», а два інших поєдинки провели дублери і ті представники першої команди, які не отримували достатньо ігрового часу в важливих баталіях. На жаль, без гравців основи «ФЕРРО-ЗНТУ» поступився в обох зустрічах. Потім була здобута виїзна перемога над «Грифонами», яка фактично означала вихід «біло-зелених» в 1/8 фіналу. Тому два завершальні матчі з «Політехнікою-Галичиною» турнірної важливості для запорожців не мали. Усвідомлюючи успіхи команди в 2009 календарному році і можливість поборотися за щось більше, ніж просто вихід в плей-офф, керівництво почало активно працювати над посиленням складу. Цього разу пошуки велися на предмет гравця задньої лінії, адже виявилося, що рівень Сергія Чарікова не відповідає вимогам тренерського штабу. Був потрібен гравець, який не тільки може віддавати результативні передачі, а й забезпечувати агресію з позиції першого або другого номера.

Кирило Большаков: «У задній лінії ми мали двох виконавців, Чарікова і Рибалка, які більше орієнтовані на командні дії. Але необхідно, щоб команда була різноплановою і в задній лінії був загострююч гравець, від якого надходить агресія в нападі. Ось такого хлопця ми й шукали».

На початку січня здалося, що знайшли. На трай-аут приїхав американський захисник Тед Скотт. Випускник університету Західної Вірджинії першу частину сезону грав в польській першості, де набирав по 20 очок за гру. Однак на українських теренах йому проявити себе не вдалося. Скотт зіграв всього лише один матч проти «ДніпроАЗОТу», вийшовши на дві хвилини і набравши два очки. Після цього з Тедом було вирішено попрощатися.

Кирило Большаков: «Він - непоганий хлопець, згодом непогано проявив себе в Європі. Скотт на майданчику все робив добре. Але в потрібний момент йому чогось не вистачало. Чи то від хвилювання і психологічної нестійкості, чи то від нестачі досвіду. Ось і виявилося, що Скотт - гравець з великим багажем індивідуальних навичок, але нездатний вирішувати результат епізоду. У будь-якому разі, на тому етапі його кар`єри йому не вистачало впевненості».

Пошуки захисника тривали, допоки в Запоріжжя не приїхала фігура, якій судилося стати знаковою не тільки в історії нашого клубу, але і всього українського баскетболу в цілому. Адже згодом цей гравець не тільки провів кілька сезонів в Суперлізі, а й став першим американцем, що одягнув синьо-жовту майку з тризубом на грудях. Мова йде про Стівена Буртта. 25-річний захисник свою кар`єру в «ФЕРРО-ЗНТУ» почав дуже бадьоро. Його 16 очок і п`ять передач допомогли запоріжцям несподівано обіграти на виїзді «Хімік» в першому чвертьфінальному матчі Кубка Суперліги.

Кирило Большаков: «Звичайно, Стівен - хлопець з характером. Спочатку він намагався робити на майданчику те, що хотілося особисто йому. Але після пари матчів Буртт побачив у що ми граємо і з задоволенням сприйняв нашу філософію. На відміну від більшості одноклубників, він мав вже досвід виступів на високому професійному рівні, пограв в Іспанії, Туреччині. Та й в NCAA був одним з кращих бомбардирів студентського чемпіонату. Він не боявся брати на себе ініціативу, коли це було потрібно команді».

До слова, і без Буртта підопічні Кирила Большакова встигли вибити з Кубка одного з фаворитів - чемпіона УБЛ «Кривбасбаскет». Незважаючи на статус опонента, запорожці двічі впевнено розібралися із суперником - 85:66 вдома та 78:67 у гостях. Фінал Чотирьох Кубка Суперліги був запланований на середину березня 2010 року в столичному Палаці спорту. До вирішальних поєдинків за трофей запоріжцям належало зіграти сім матчів другого кола чемпіонату. І якщо перші три «ферросплавщики» виграли дуже впевнено, то наприкінці лютого стався збій: підопічні Кирила Большакова двічі поспіль поступилися київським клубам. Нагадаємо, що протягом першого кола «ФЕРРО-ЗНТУ» програв усього двічі. Обидві поразки були нищівними. У столиці «біло-зелені» програли місцевим «вовкам» з різницею в 17 очок, продемонструвавши погану реалізацію дальніх кидків і зробивши 19 втрат. У цій грі наочно проявилися негативні якості американського новачка Стівена Буртта: зайве захоплення індивідуальними діями, що нерідко переростає у відвертий егоїзм. 10 очок (реалізація дальніх - 1/9), три втрати і всього одна результативна передача. Для розігруючого цифри просто жахливі. Матч з «Будівельником» закінчився першою домашньою поразкою в регулярному чемпіонаті (до цього був програш «Політехніці-Галичині» в кубковій грі, який не мав турнірного значення). Незважаючи на тотальне домінування на підбираннях (45 зібраних відскоків проти 28 у суперника), запорожців підвела жахлива реалізація штрафних - 11/22. Крім самого факту поразок, був у цих матчах ще один неприємний момент - обидва київські клуби також були фіналістами Кубка Суперліги. До того ж столичні «будівельники», з якими запоріжцям належало зіграти в першому матчі, перед півфіналом оформили гучний трансфер, підписавши екс-гравця НБА і дворазового переможця Євроліги Масео Бастона. Тому котирування запоріжців на перемогу в турнірі, які були і так не надто високі, впали практично до нуля.

Початок першого матчу тільки підтвердив стартові розклади. Ривок 11:0 від «Будівельника», в якому не останню роль відіграв майбутній гравець «ФЕРРО-ЗНТУ» Андрій Малиш, поставив «ферросплавщиків» у непросте становище. Перші очки вдалося набрати лише на 5-й хвилині зустрічі, та й то з лінії штрафних. Кияни впевнено тримали свій гандикап аж до середини другої чверті, коли Тіггсу і Буртту вдалося вирівняти становище. Проте, на велику перерву команди пішли з лідерством «Будівельника». Причиною тому послужили впевнені дії Хендерсона і Гуїна (ще одного майбутнього гравця «біло-зелених») - 43:37. Але після перерви підопічні Кирила Большакова зібралися з силами і на справі довели, що не мають наміру здаватися. Зусиллями Чарльза Томаса гості змогли не тільки вийти вперед, але й утримувати лідерство протягом половини третьої чверті. Лише під завісу п`ятихвилинки вчинилися «гойдалки», коли лідер змінювався чи не після кожної атаки. І саме запоріжці пішли на останню перерву в статусі лідера - 59:60. У заключній десятихвилинці хлопці в біло-зелених майках тільки наростили перевагу, маючи «+8» за кілька хвилин до кінця гри. Але і «Будівельник» не думав здаватися. Три поспіль дальніх від Хендерсона повернули інтригу в матч. За 24 секунди до фінальної сирени киянами була відіграна половина очкового дефіциту. Почалися тактичні фоли. У Кондрусевича та Буртта нерви виявилися міцніми, але в одній з атак Халід Ель-Амін забив здалеку, і «ФЕРРО-ЗНТУ» мав всього три очки переваги перед фінальною атакою суперника. На щастя, дальній кидок Хендерсона з сиреною не досяг мети, а це означало, що запорізькому клубу вперше в історії належить поборотися за почесний трофей!

Результат першого матчу став сенсаційним не тільки для любителів баскетболу, а й для керівництва клубу з тренерським штабом.

Кирило Большаков: «Ніхто не очікував, що ми зможемо пройти «Будівельник». У тому числі і ми самі. За рівнем командних взаємодій і тому, що ми показували на майданчику, можна було казати, що нам під силу обіграти фаворитів. Деяких вже перемагали. Ось тільки не було стовідсоткової впевненості у власних силах. На старті ми пропустили серйозний ривок, але я навіть тайм-ауту не брав. Було очевидно, що гравцям не потрібно щось почути, а просто відчути себе на майданчику. Скажімо так, «переробити» своє хвилювання. А коли це сталося, команда заграла здорово».

Підтверджує слова головного тренера і адміністратор команди Анатолій Короленко: «Коли їхали до Києва, то, чесно кажучи, самі не вірили в успіх, так як в першій грі нам належало зіграти з фаворитом. А коли вже пройшли «гладіаторів», з`явилася надія».

У фіналі суперником «ФЕРРО-ЗНТУ» став інший столичний клуб - повністю українізований БК «Київ», ведений майбутнім гравцем НБА В`ячеславом Кравцовим. Як і в першому матчі, трибуни бурхливо підтримували суперника, за винятком лише невеликого сектора вболівальників із Запоріжжя. Проте, «ферросплавщики» були до цього готові і почали матч з ривка 12:3, який тайм-аутом був змушений гасити Віталій Черний. І одразу ж після повернення на майданчик «вовки», приведені в почуття головним тренером, видали відповідний спурт - 13:0, який дозволив їм виграти першу чверть (18:16). Друга десятихвилинка пройшла фактично за тим же сценарієм: потужний початок «Ферро-ЗНТУ», після якого кияни приходять до тями і вириваються вперед. У підсумку - 34:37 ??після двадцяти хвилин гри. Варто відзначити приголомшливу гру В`ячеслава Кравцова, який домінував у трисекундній зоні і за підсумками першої половини йшов по графіку тріпл-дабл - 10 очок, дев`ять підборів і п`ять блоків. Але, незважаючи на відставання в рахунку, головний тренер запоріжців зберігав холоднокровність і не сумнівався в підсумковому успіху.

Кирило Большаков: «У ході фінальної гри з БК «Київ» відчувалося, що у нас більше досвіду за рахунок Рибалка та Кондрусевича. Суперник же зробив ставку на молодих хлопців. Але досвідчені виконавці гірше відновлюються, їм не вистачало часу, щоб «перезарядитися». Мені довелося взяти паузу і задіяти не тих виконавців, які на той момент були потрібні на майданчику. Я терпляче чекав, ми «просідали», але була впевненість, що, коли повернеться той склад, який мені потрібен, він швидко відновить ситуацію».

Після повернення на майданчик кияни перехопили ініціативу і почали методично нарощувати відрив. Завдяки тріо Лукашов-Пустозвонов - Кравцов перевага «вовків» стало двозначною. Поразка? Як би не так! Шапошников,іТомас і Тіггс оформляють ривок 10:2, змушуючи інтригу засяяти новими фарбами. Побачивши, що не вдається зломити суперника, молоді кияни здригнулися. Це вилилося в технічні зауваження лавці запасних і неспортивний фол Лукашову. Гравці «ФЕРРО-ЗНТУ» скористалися подарунком і за три хвилини до кінця гри вже самі мали «+10». Навіть незважаючи на технічний фол Стівену Буртту, запоріжці змогли утримати необхідний результат і здобути перший трофей у своїй історії - Кубок Суперліги!

Анатолій Короленко: «Зізнаюся, перед фінальним матчем ми купили, провсяк випадок, ящик шампанського. А за кілька хвилин до сирени, коли, в принципі, результат поєдинку з БК «Київ» уже був зрозумілий, ми принесли шампанське в зал. Правда, на паркеті нам його розливати не дозволили, зате в роздягальні відвели душу. А вже після фіналу вирушили відзначити перемогу в одному з кафе на Хрещатику. Замовили банкет. В якості гостей вечора була група «А.Р.М.І.Я.». Стівен Буртт так перейнявся атмосферою свята, що поліз на сцену запалювати з дівчатами. В цілому, відчуття від перемоги були надзвичайні».

Після завоювання Кубка прийшло деяке запаморочення від успіху. Гравцям було непросто повертатися з небес на землю і налаштовуватися на матчі чемпіонату. Як наслідок, поразка в Маріуполі - 81:69. Ця невдача «протверезила» запоріжців, і останню дистанцію «регулярки» команда пройшла без поразок. Особливо запам`ятався матч з прямим конкурентом за другу сходинку - «Кривбасбаскетом». Підопічні Кирила Большакова просто не помітили суперника, розгромивши криворіжців з рахунком 109:70. До раунду плей-офф шанувальників баскетболу України чекала ще одна яскрава подія - Матч зірок в Дніпропетровську. Він вийшов дуже видовищним, і, що приємно, гравці запорізького «Ферро-ЗНТУ» зробили свій внесок у це свято баскетболу. «Феросплавники» були жадані в кожній частині програми. Так, в конкурсі захисників взяв участь Кевін Тіггс, у змаганні снайперів захищав титул кращого далекобійника Олександр Рибалко, в майстерності виконання слем-данків змагався Чарльз Томас. До того ж у складі команди «Легіон» три гравці мали запорізьку прописку. Це згадані вище Тіггс і Томас, які починали матч в «старті», а також Стівен Буртт. Ну, і, нарешті, на пару з Віталієм Чернієм командою українців керував Кирило Большаков. На жаль, їм не вдалося привести колектив вітчизняних виконавців до перемоги. Легіонери були сильнішими - 125:123.

Кирило Большаков: «У нас був дуже яскравий склад в тому сезоні. Тому фахівці і вболівальники не оминули увагою наших гравців, вибравши ряд виконавців для участі в цьому баскетбольному святі. Що ж стосується особисто мене, то, на жаль, команда українців програла. У кінцівці ми мали шанс, як мінімум, перевести гру в овертайм, але не зуміли. Хоча, в таких матчах результат завжди відходить на другий план. Важливо, щоб було видовище. А воно вийшло дуже непоганим».

Що ж стосується конкурсів, то в двох з них перемогу святкували гравці із запорізькою пропискою. Олександр Рибалко впевнено виграв у змаганні майстрів триочкових кидків, а Чарльз Томас розділив перемогу з дніпропетровцем Костянтином Глазиріним у данк-контесті. Що стосується захисників, то кращим був місцевий вихованець Микола Вільховецький, ще одна перспективна для «ФЕРРО-ЗНТУ» особа.

Саме з Вільховецьким і його «Дніпром» належало зіткнутися колективу Кирила Большакова в першому раунді плей-офф. Сусіди і історичні суперники не змогли нічого протиставити запоріжцям, тричі поступившись більше десяти очок. Суперником у півфіналі став «Азовмаш», який в першому раунді впорався з «Кривбасбаскетом», навіть не маючи переваги домашнього майданчика. І серія з маріупольцями досі стоїть грудкою в горлі запорізьких уболівальників, викликаючи питання «А що, якби ..?». А що якби в день перед першим матчем не зламав ключицю один з провідних гравців команди Олександр Шапошников? А що якби напередодні не з`явилися чутки про те, що Чарльз Томас в наступному сезоні приміряє майку «Азовмаша»? А що, якби запоріжцям все-таки вдалося виграти перший матч? На всі ці питання відповідей ми не дізнаємося ніколи. Так чи інакше, а в першому домашньому матчі серії «ферросплавщики» поступилися 97:103. Чудова гра Рамела Каррі, який не в останній раз зупинить «ФЕРРО-ЗНТУ» в кроці від фіналу, разом з програним щитом стала запорукою підсумкового успіху маріупольців. У другій грі колективу Кирила Большакова все ж вдалося зрівняти рахунок в серії, але перевага свого майданчика була вже в «Азовмаша». Чим маріупольці і скористалися. І якщо в третій грі ще були шанси зачепитися за серію, то четверта зустріч, незважаючи на підсумкову семиочковою різницю, була програна начисто майбутньому чемпіону країни.

Залишався втішний бронзовий фінал, в якому команда Кирила Большакова мала зустрітися з добре знайомим БК «Київ». У першому матчі «ферросплавщики» зігнали всю досаду за виліт в півфіналі і перекидали дружину Віталія Чернія - 105: 77. У двох наступних матчах різниця в рахунку була не настільки значною, однак її вистачило, щоб закінчити серію за три матчі і на паркеті київського СК «Меридіан» відсвяткувати перші в історії бронзові медалі! А Чарльз Томас у протистоянні зі столичною командою отримав приз найціннішого гравця сезону Суперліги 2009/10.

У цілому, незважаючи на гіркоту від непотрапляння у фінал, цей чемпіонат для «ФЕРРО-ЗНТУ» вийшов особливим, історичним. Фактично з нього почалася найуспішніша епоха в історії запорізького баскетбольного клубу, яка ще принесе чимало титулів і нагород.

ПЛЕЙЛІСТИ:

Ферро-ЗНТУ. Сезон 2009/10. Статистика всіх матчів

Кліпи-огляди матчів сезону.

Сюжети про матчі.

Сюжети та топ-10 в Журналі Суперліги

ПОВНА ФОТОГАЛЕРЕЯ ФІНАЛУ ЧОТИРЬОХ