Logo text

Гравець БК "Запоріжжя" Джервон Пресслі – один з найбільш харизматичних американців в українській Суперлізі Парі-Матч. Його веселий характер та вдача можуть бентежити і водночас приваблювати вболівальників у різних містах країни. У ньому поєднуються абсолютно різні риси характеру: іноді здається несерйозним, хоча насправді – професіонал і людина з глибоким внутрішнім світом. У черговому інтерв’ю від прес-служби БК "Запоріжжя" ми вкотре дізнаємося усі тонкощі характеру та цікаві історії гравців нашої команди.

– Джервоне, розкажи, від кого успадкував веселу вдачу і характер?

– Я ріс поруч з бабусею та дідусем, коли мені було 12 років – померла моя сестра, а ще через два роки – бабуся. Це були дуже важкий період. Тоді мені належало перебороти депресію, розпач, горе... І після цього я зрозумів, що лише позитивним ставленням до життя можна бути справжнім. Потрібно заряджати оточуючих емоціями. Так вийшло, що жахливі події у моєму житті вплинули на характер та позитивне мислення у майбутньому.

– У житті залишаєшся веселим, таким себе показуєш перед матчем, але на майданчику ти справжній боєць. Як вдається одразу перевтілюватися?

– Будь-яке змагання приносить радість і задоволення. А перемога – це найвища міра похвали. Виклик, який я приймаю у своєму житті – величезна честь для мене, як для особистості. Заради цих почуттів я щодня працюю на тренуваннях, переборюю себе. Я кайфую від баскетболу, адже моя професія приносить мені задоволення. От коли прозвучить фінальна сирена і є перемога, це найгарніші відчуття у моєму житті.

– Ти єдиний з легіонерів клубу, хто виступав у минулому сезоні. Порівняй силу того чемпіонату Суперліги Парі-Матч з нинішнім.

– Однозначно всі команди стали сильнішими. Якщо говорити про “Київ-Баскет”, то в минулому сезоні у них був високий рівень, зараз – ще краще. “Дніпро”, втративши Олександра Мішулу – достатньо якісного розігруючого, знайшов ще сильнішого гравця на його позицію. “Прометей” наче й новачок, але так само дуже серйозна сила для всього чемпіонату. “Черкаські Мавпи” у минулому сезоні були на останньому місці, а зараз міцно тримаються в середняках чемпіонату. Абсолютно всі команди цього сезону стали сильнішими, це факт.

– Ти і в спілкуванні себе почуваєш розкуто, і на майданчику. Запоріжжя для тебе є другою домівкою?

– Насправді я почуваю себе тут як вдома. Мені максимально комфортно у Запоріжжі. Серед усіх країн в Європі, де я грав у баскетбол, саме ваше місто мені найбільше припало до душі. Я часто виходжу на вулицю, гуляю, спілкуюся з людьми, взагалі не турбуюся про свою безпеку. Мені тут легко. Подобається Україна і Запоріжжя.

– Як переносиш поразки команди у цьому сезоні? Це сильно б’є по самолюбству?

– Я з розумінням ставлюся до поразок команди у цьому сезоні. Молоді гравці, не вистачає досвіду, тоді як суперники, навпаки, значно підсилилися. Проте у мене є внутрішнє відчуття, що “Запоріжжя” у цьому сезоні ще дасть змогу про себе нагадати. Інтуїція мені підказує, що коли справи йдуть ось так погано як зараз, то повинно статися щось хороше. Запам’ятайте мої слова і щоб обов’язково це прозвучало в інтерв’ю. Я хоч і не можу передбачати майбутнє, але в цьому сезоні про нашу команду ще будуть говорити.

– Швидко знайшов спільну мову з американськими легіонерами БК “Запоріжжя” цього сезону?

– Я відкрита людина і легко знаходжу спільну мову з усіма людьми. Можливо, з американцями ближче спілкуюся, бо у нас більше спільних тем, схожі проблеми, не існує мовного бар’єру. Проте й з українцями теж товаришую достатньо близько. Окрім команди у мене є друзі в самому місті. Якщо у запропоную Лью або Брендону піти пообідати в ресторан, а в них не вийде, то я одразу напишу іншим гравцям команди. Я відкритий з усіма.

– Посеред сезону ти їздив в Америку на похорон дуже близької для тебе людини – дідуся. Розкажи, яким він був і які поради давав. Можливо є цікаві історії, де ти поводив себе неправильно, а він вплинув на тебе і змінив?

– Це була людина-взірець, до якої я завжди прислуховувався. Він надав мені приклад справжнього чоловіка. Завжди піклувався про дітей та онуків, купував нам найкращі речі, був взірцем. Ніколи не вживав алкоголю, не курив, охайно вдягався. Усі рахунки за житло оплачував вчасно. Поруч з ним усі посміхалися і були щасливі. Він був свідком усіх моїх найважливіших баскетбольних матчів, бачив, як ми вигравали чемпіонство. Його підтримка для мене багато значила. До того ж ми мотивували один одного. Коли він потрапив в аварію і не міг ходити, я вчив його. Ми кожного дня їздили в тренажерний зал, я допомагав йому рухатися. Я дивився, як він намагається робити елементарні речі, як старається, а сам думав, що теж повинен працювати так натхненно, як робить це він.

– У цьому сезоні команду серйозно переслідують травми. Тепер і ти отримав ушкодження в матчі з “Прометеєм” і не поїхав на гру з “Київ-Баскетом”. Розкажи як це сталося.

– Я не є грубим гравцем на майданчику, але завжди йду в контакт і не цураюся боротьби. У такому ритмі граю весь час. Тому в запалі цієї боротьби десь не помічаю, як мене можуть вдарити або травмувати. У грі з “Прометеєм” сталося саме так. Я не відчув ніякого болю впродовж всього матчу. А коли сіли в роздягальні після гри, подивився на свою руку і побачив, що вона розпухла. Навіть зараз не знаю, в якому з епізодів це сталося.

– Легко сприймаєш переїзд до іншої країни і що тобі в цьому допомагає? Баскетбол, хіп-хоп культура чи сам характер?

– Я така людина, що мені дуже важливо перебувати у внутрішній гармонії з самим собою. Я повинен бути щасливим у тому місці, де знаходжусь, інакше треба щось змінювати. Якщо мені не комфортно в команді, то я спокійно покидаю це місце і шукаю нове. Баскетбол – теж бізнес. В Америці достатньо гравців, які моментально приїдуть на моє місце, а сам я знайду собі новий клуб.

– Яке місце у твоєму житті займає музика?

– Музика створює настрій. У мене в телефоні дуже багато треків на всі випадки життя. Різні жанри, різні виконавці. Якщо у мене піднесений настрій, то слухаю відповідну музику, якщо навпаки – більш розслаблюючу. Музика допомагає зняти стрес, певний тиск перед іграми. Те, що я почав і займатися музикою, вважаю, це моє послання для світу. Я передаю, що відбувається зі мною, свої внутрішні думки та переживання.

– Багато треків записав у Запоріжжі?

– Розповім передісторію. У минулому році я познайомився тут з компанією хлопців, почали спілкуватися і один з них запросив мене до студії звукозапису. Я не планував нічого записувати, просто прийшов за компанію. Але наше спілкування якось надихнуло на це. Він сам мені сказав – йди, зачитай пару рядків. Я включив імпровізацію і вийшов достатньо непоганий фрістайл. Мені сподобався результат, цей трек став популярним і зібрав чимало прослуховувань у мережі.

– У цьому сезоні ти знайшов для себе цікавий засіб пересування на вулиці. Думаю кожен мешканець Запоріжжя тебе вже пізнає на дорозі. Чому гіроскутер?

– Це була спонтанна покупка. Я тільки приїхав із Боснії, гуляв тут у супермаркеті, побачив гіроскутер і зрозумів: я його куплю! Потім думаю: та навіщо взагалі він мені потрібен! А от коли спробував на ньому проїхатись, то шансів уже не було – взяв без роздумів. Тепер кожного дня ним користуюся.

– Проблеми на дорозі або з нашою поліцією були?

– Був один інцидент. Я їхав по проспекту – повернув, де мені треба, наче нічого не порушую. Дивлюсь – поліція почала за мною їхати. А я був у навушниках. Думаю, зроблю вигляд, що нічого не чую, я ж наче ніяких проблем на дорозі не створюю, навіщо їм за мною гнатися. Коли ні, все-таки по мою душу. Зупинили мене, запитали про паспорт. А він у мене вдома в квартирі. Тут ще й на тренування вже час їхати. Довелося спочатку за паспортом, потім їм пояснювати, потім тренеру… Отака от пригода була.

– Нещодавно ти публікував фото в інстаграм, як був у гостях в однієї з запорізьких сімей за святковим столом. Це твої нові друзі?

– Ця сім’я вболіває за нашу команду і ми познайомився після гри. Я ніколи не веду себе якось зверхньо, навпаки, мені подобається відкритість. Так і зійшлися. Вони мене запросили додому. З любов’ю приготували вечерю, була купа страв за столом – борщ, сало, різні салати. На цьому застіллі відчувалася українська культура, я чудово відпочив у той день.

– Знаючи традиції святкування 8 Березня в Європі, цього разу звернув на особливість цього дня тут в Запоріжжі?

– Для мене це був звичайний день, ми з одноклубниками пообідали в кафе, потім прогулялися містом. Я відчув особливу атмосферу навколо – люди були щасливі, посміхалися, йшли з квітами. Я йшов по місту і насолоджувався цією атмосферою.

– Які твої думки стосовно короновірусу? Не боїшся, що він розповсюдиться в Україні?

– Я не переймаюся такими речами, десь щось постійно відбувається – падають літаки, стається спалах короновірусу, але єдине чого я боюся – це Бога. Така філософія мого життя. Коли настане час помирати, значить на це буде воля. А поки що потрібно насолоджуватися і жити на повну.

– Які надії на останню частину сезону для БК “Запоріжжя”?

– Зараз головне – потрапити в плей-офф. Треба вирішувати проблеми по мірі їх надходження. Однозначно перемога в кожній грі. Невідомо, з ким ми зіграємо в плей-офф, хотілося б щонайменше пройти одну стадію. Подивимося, як я вже казав, чекаю, що в цьому сезоні ми ще проявимо себе. Плей-офф – це як окремий сезон, де є шанс все виправити. Там будуть абсолютно нові ігри. Сподіваюся, ми себе проявимо.