Logo text

Центровий БК “Запоріжжя” Максим Сандул розпочинав нинішній сезон у складі “Київ-Баскета”, де відіграв у п’ятьох матчах поточного сезону Суперліги. У листопаді столична команда розірвала контракт з колишнім капітаном, а запорізький клуб одразу перехопив досвідченого “бігмена”. 28-річний гравець майже всю свою кар’єру провів у столиці (БК “Київ”, “Будівельник”, “Київ-Баскет”), але має і міжнародний досвід (іспанська “Манреса” та польський “Торунь”).

– Максиме, ми вже остаточно призвичаївся у Запоріжжі та освоївся в новій команді?

– Звісно! Часу минуло достатньо, з усіма нормально спілкуюся, зрозумів ігрові схеми та вимоги тренерського штабу. Незвично було покидати Київ, адже там провів дуже багато часу, однак це мій вибір і я приймаю новий виклик у житті.

– Важко було вперше в житті їхати в периферію?

– Не те, щоб важко, скоріше, незвично. Я рідко змінював клуби, дуже довго виступав у Києві, але від’їзд був неминучим. Труднощі з’являлися хіба що в плані побуту: зібрати речі, перевезти всю родину. Але зараз ніяких проблем немає. Всі звикли – і я, і дружина з дитиною.

 – Твій від’їзд з “Київ-Баскета” означав, що новий тренер збірної України не бачить тебе в розташуванні національної команди?

– Виходить, що так. Але в будь-якому випадку – це його рішення. Зрозуміло, що він вибудовує збірну під себе і очистити команду треба було. Значить чимось не підійшов. У нашій збірній є достатньо “великих”, які гідно виступають на високому рівні.

– Є бажання довести Айнарсу Багатскісу, що він помиляється? Чи все-таки з цим тренерським штабом дорога в збірну України тобі вже закрита?

– Особисто йому нічого не хочеться доводити. В першу чергу самому собі. Хочеться довести, що я можу грати на високому рівні та приносити користь команді. З такими думками я переходив до БК “Запоріжжя”.

– Ти був капітаном “Київ-Баскета” у минулому сезоні. На твою думку, якими рисами повинен бути наділений гравець, щоб команда його обрала капітаном?

– У минулому сезоні капітана обрав головний тренер, яким був Євген Мурзін. Всі хлопці погодилися, у нас був дуже дружній колектив. Ніяких нарікань з цього приводу ні в кого не виникало. З багатьма я грав ще за БК “Київ”. Стосовно якостей – треба бути відкритим, підтримувати в різних ситуаціях, згуртовувати команду навколо себе. У минулому сезоні ми збиралися разом з хлопцями, дружинами, ходили разом у ресторан, це теж зближує колектив.

 – У плані психології тобі, напевно, важче грати в команді, яка частіше програє. Адже в київських клубах було навпаки.

– Важко мені було і в Києві останній місяць, коли грав дуже мало. Поразки тиснуть морально на будь-якого гравця. Особливо якщо їх декілька, то важко зібратися. Але треба пам’ятати, що без поразок не буде перемог. Нам є до чого прагнути, є над чим працювати, ні в якому разі не треба опускати руки, а йти далі і працювати.

– У тебе в кар’єрі був період виступу в чемпіонаті, який вважається другим у світі за силою після NBA. Що найбільше вразило в плані організації іспанського чемпіонату, атмосфери в залах?

– Атмосфера там неперевершена. Зали забиті вщент, всі просто шаленіють на трибунах. У мене спочатку навіть голова боліла від такого постійного тиску. У плані організації – все на найвищому рівні, як і має бути у кращих лігах. Так само всі умови створені для якісного тренувального процесу: можна приходити в зал у будь-який час, є басейн, відновлювальні процедури. Коли я був травмований, працював навіть більше ніж хлопці в команді. Тренажерка, потім басейн, потім окремі вправи на відновлення. Публіка там по-іншому сприймає професійних гравців. Люди спокійно підходять, спілкуються, беруть автографи, водії на автомобілях тобі сигналять. Пам’ятаю, як жіночка вибігла з магазину, щоб взяти автограф. Спочатку мені важко було до такого звикнути. Люди в Іспанії більш лояльно ставляться до спортсменів. Відчувається постійний позитив. Це допомагає в роботі і адаптації.

 – Грав на майданчику проти Луки Дончіча, який виступав у “Реалі”?

– Так, зустрічалися. Йому тоді, здається, було 16 років. Але вже тоді всі знали, що це майбутній гравець NBA. Особисто я його не тримав на майданчику, бо це не моя позиція. Якщо не помиляюсь, то він набрав у тій грі 10 очок. Було круто знаходитися там і розуміти, що поруч грають такі виконавці.

– Потім ти грав у чемпіонаті Польщі. Їхній рівень нагадує нашу Суперлігу?

– У Польщі приблизно такий же рівень, але різниця в тому, що там більше команд. Якщо у нас у Суперлізі зараз 9 клубів, то польській Екстралізі 16. Причому вони близькі за рівнем. Є кілька лідерів, всі інші приблизно однакові за конкуренцією.

– На твою думку, що заважає БК “Запоріжжя” стабільніше грати у Суперлізі?

– Можливо, потрібно додати трохи більше злості, жорсткості, десь навіть на грані бійки. Треба битися один за одного, тоді з’явиться результат. З появою Джервона Пресслі такий дух з’явився. Потрібно його підтримувати постійно. Пресслі – емоційний та ефектний гравець, це підбадьорює всіх і мене так само. У минулому сезоні, коли грали по різні сторони барикад, могли з ним ліктем один одного десь спеціально зачепити. Я думав, що він такий і в повсякденному житті, але ні, помилявся. Потрібно, щоб всі гравці проявляли свої лідерські якості в роздягальні та на майданчику. Для команди це важливо. Вважаю, що ми в цьому сезоні ще зможемо себе проявити.