Logo text

Трансфер Кіндалла Хілла до баскетбольного клубу «Запоріжжя» став надбанням всієї української Суперліги Парі-Матч. Кіндалл – найкращий ребаундер чемпіонату, третій гравець за показником ефективності та п’ятий – за результативністю. Це при тому, що саме Хілл провів на майданчику найбільше ігрового часу серед усіх учасників Суперліги Парі-Матч. У святкові дні, коли в Америці та України відзначають католицьке Різдво, ми поцікавилися, чи зумів легіонер БК «Запоріжжя» адаптуватися до нашого індустріального міста і як йому вдається тримати таку високу планку вимог до себе.

– Кіндалле, спершу розкажи про свою сім’ю та місце, де ти народився.

– Народився у невеликому місті поблизу Х’юстона, це на півдні США, там тепло майже увесь рік. У мене є молодші брат і сестра, батьки завжди підтримували мій вибір, хоча спершу я починав займатися американським футболом. Цікаво, що коли перейшов у баскетбол, у мене виходило не зовсім, але дуже швидко полюбив цю гру і тепер займаюся професійно. Минулий сезон був першим для мене на такому рівні. Я грав у чемпіонату Данії.

– Українське місто Запоріжжя сильно відрізняється від данського, у якому ти жив?

– Ваше місто набагато більше. Коли я їхав в Україну, я нічого не знав про цю країну. У Данії я жив у маленькому місті, а Запоріжжя своєї територією мені навіть нагадує про Америку. Головне, що мені тут достатньо комфортно. Я не ставлю для себе якісь особливі очікування від країн, у які їду грати, тому зараз у мене все добре і мені все подобається.

– Як оціниш рівень нашого українського чемпіонату?

– Рівень Суперліги достатньо високий. Тут кожна гра – це окрема історія, окреме протистояння. Кожному гравцеві приємно виступати там, де є така конкуренція. У цьому чемпіонаті немає легких перемог. Тут потрібно максимально викладатися у кожному матчі. Тільки тоді твоя команда буде перемагати.

– На твою думку, чому у другому колі поразок стало більше ніж перемог?

– Причина у нас самих. Ми просто почали не догравати у деяких моментах, діяти повільніше, стали припускатися помилок у вирішальних атаках. Тут всі команди більш-менш однакового рівня, тому не можна розслаблятися, за це одразу карають. Нам треба розуміти, що для перемоги постійно потрібно докладати ще більше енергії, тільки тоді можна розраховувати на успіх.

– У цьому сезоні ти проводиш дуже багато ігрового часу на майданчику. Тобі знайомий такий режим і чи вистачить сил на увесь сезон?

– Вважаю, у мене достатньо сил та енергії грати у такому режимі до кінця сезону. Я слідкую за своєю фізичною формою, після кожної гри і тренування проводжу спеціальні процедури з відновлення. Я правильно харчуюся, це теж дуже важливо, щоб тримати себе у тонусі. Думаю, ніяких проблем із цим виникнути не повинно.

– У минулому місяці ти претендував на звання кращого гравця листопада, виграв глядацьке голосування, але після опитування тренерів перемога дісталася іншому. Особисто для тебе вирішальною була програна гра у Миколаєві.

– Я не розмежовую особисту гру і командну. У тому поєдинку у Миколаєві ми припустилися багатьох помилок, але все одно шанс перемогти у нас був. Програвати завжди неприємно, адже у кожній грі хочеться доводити, що ти кращий. Якщо команда виграє, то особисті перемоги здобувати приємніше. Сподіваюся, ще буде привід поборотися за звання кращого гравця місяця, однак головне, щоб наш клуб перемагав і був угорі турнірної таблиці. 

За нагоди, хочу подякувати вболівальникам за підтримку і побажати всім щасливого Нового Року!