Logo text

Максим Лук'янов приєднався до складу баскетбольного клубу “Запоріжжя-ZOG” півтора місяці тому і вже встиг добре проявити себе у новому колективі. 22-річний баскетболіст не боїться брати ініціативу на себе в атаці, добре відпрацьовує у захисті, грає ефектно та, що найголовніше, продуктивно. Тому, не дивно, що Максим заслужив визнання не тільки тренерського штабу та був включений до стартової п’ятірки команди, а й запорізьких вболівальників. Прес-служба БК “Запоріжжя-ZOG” поцікавилася у Максим Лук'янова про те, як він почувається у новому для себе колективі та про перспективи команди у цьому сезоні.

- Ти родом з Маріуполя, яка там зараз обстановка, батьків часто відвідуєш?

- Так, я народився і виріс в Маріуполі, жив там до 20 років поки не розформували “Азовмаш”. Батьки залишаються у місті, останній раз був у них влітку під час міжсезоння. Іноді мама приїжджає до мене в гості. Зараз, на жаль, у Маріуполі стало гарячіше, тому телефоную їм щодня.

Розкажи як починалася твоя кар'єра?

- Займаюся баскетболом з восьми років. Все було просто: до нас в школу прийшов тренер і запросив мене. Одразу ж почав тренуватися зі старшими хлопцями. У мене тато колишній баскетболіст, тому й не дивно, що я обрав такий шлях. Окрім “Азовмаша”, виступав за БК “Київ”, МБК “Миколаїв”, БК “Маруіполь”.

- У тебе також є досвід виступів за молодіжну збірну, з якою став бронзовим призером чемпіонату Європи.

- Той досвід був приголомшливий. Мені пощастило потрапити в команду Віталія Чернія. Цей фахівець добре відомий  в Україні, цікаво було у нього працювати. Тоді якраз розформовувався мій рідний “Азовмаш”, тому я намагався гучніше заявити про себе в баскетбольному світі. На чемпіонаті Європи в Боснії та Герцоговині я проводив на майданчику в середньому 20-25 хвилин. Ми впевнено виграли матч за бронзу у збірної Білорусі. Але не та гра мені запам'яталася більше всього. Найяскравіший матч у моєму житті стався у півфіналі. Ми зустрілися із господарями чемпіонату Європи. Зал був набитий вщент, глядачі так палко підтримували боснійців, що ми не чули ні тренера, ні навіть музики під час тайм-аутів. Там було по-справжньому жарко в усіх сенсах. Щоб ви приблизно розуміли: шорти нашого тренера були наполовину мокрі, а футболка – повністю. Ми хоч і програли, але емоції все одно залишилися позитивні.

- Як тебе зустріли нинішні партнери з баскетбольного клубу “Запоріжжя”, з ким спілкуєшся найбільше?

- Колектив прийняв дуже тепло. Знайшов спільну мову практично з усіма гравцями. Мені тут комфортно. На даний момент найбільше спілкуюся з Денисом Носковим, ми з ним давно знайомі. Знайшов порозуміння з Пашею Буренком, Максом Конате  та Юрою Кондраковим. В цілому, всі хлопці хороші.

- Тобі імпонує ігровий стиль баскетбольного клубу “Запоріжжя”?

- Абсолютно. Мені завжди було важко грати проти запорізької команди, а тепер, коли сюди потрапив, я розумію, що це мій стиль. Мені подобається все робити на високих швидкостях – бігти, кидати. Немає ніякої тяганини, краще швидко розіграти комбінацію, побігти та забити легкі очки.

- Як тобі перші тренування під керівництвом нового тренера Валерія Плеханова?

- Зміна головного тренера – це завжди щось нове у підготовчому процесі. Коли я приєднався до “Запоріжжя”, Дмитро Щиглінський мене чогось навчив, тепер буде те ж саме і з Валерієм Плехановим. Вивчення нових вправ, взаємодій, комбінацій. Наші тренування мені подобаються, тому що вони дуже інтенсивні. Потрібен час щоб адаптуватися до нового наставника, його бачення гри. Готуємося здивувати наших суперників.

- Ти дуже швидко став гравцем стартової п'ятірки, очікував, що так станеться?

- Я не думав, що так складеться, але тренер повірив в мене. Буду намагатися і в майбутньому не підвести свого наставника, команду, глядачів. Скажу одне, це повний заряд впевненості, коли ти виходиш зі стартових хвилин.

- Не боїшся втратити місця в старті у зв'язку із появою нового головного тренера?

Грати у стартовій п'ятірці це не головне в баскетболі. Важливо показувати свій кращий баскетбол коли виходиш на майданчик. От наприклад Станіслав Овдєєнко довгий час виходить із лави запасних, але все одно вважається одним з лідерів нашої команди. Звісно, що не хотілося б втратити місця в основі, все буде залежати від мене. Наскільки я буду виконувати вимоги тренера. Йому вирішувати – вийду я у старті чи буду підсилювати гру з лави запасних.

- У “Запоріжжі” ти виступаєш за основну команду, дублерів, студентів Класичного Приватного університету. Не боїшся, що насичений графік заважатиме найкраще проявити себе у головному чемпіонаті країни – Суперлізі Парі-Матч?

- Ні, у мене в пріоритеті основна команда. Ігри за Класичний Приватний університет – у вільний час. Коли відбувався відбірковий тур студентського чемпіонату України в Запоріжжі, були новорічні канікули. Наступний тур студентського чемпіонату буде наприкінці весни або влітку, коли у Суперлізі всі матчі буде зіграно. За команду дублерів “Запоріжжя” також провів лічені хвилини на майданчику.

- Влітку ти був у Китаї, їздив у баскетбольних справах?

- Так. До речі, з нашої команди поїхав туди не один, був ще Антон Буц. Все вийшло спонтанно: зателефонував Крістіан Луговцов, запитав - чи не хочу я поїхати пограти в Китай? Спочатку подумав, що це взагалі жарт. Виявилося, що Ніколай Кірсанов збирав українських гравців для показових матчів проти команд з Китаю, Іспанії, і що найкрутіше, з Америки.  Якраз залишилося одне місце, я не міг втратити такий шанс.

- Ти єдиний, хто співає гімн перед матчами у складі баскетбольного клубу “Запоріжжя”.

- Раніше не співав гімн, але був такий період, коли не міг налаштуватися на гру. Відбувався певний ігровий спад. Тоді тато мені порадив співати гімн своєї країни перед іграми. І дійсно допомогло. Коли співаю гімн, це придає мені впевненості і налаштовує на гру.

- За іронією долі у минулому сезоні ти виступав за “Миколаїв” і приніс своїй команді перемогу на останніх секундах у грі проти “Запоріжжя”. У цьому чемпіонаті ти був по інший бік. Що відчував, коли зустрівся із своєю колишньою командою?

- Взагалі це був мій перший досвід, коли довелося грати проти колишньої команди. Скажу чесно, в певний момент я не зміг впоратися з емоціями. Спочатку наче добре увійшов у гру, але потім щось сталося. Тренер це побачив і посадив мене на лаву запасних, щоб я заспокоївся. Важко було грати проти своєї колишньої команди. Потрібно навчитися управляти власними емоціями.

- На кого із суперників хочеться потрапити на першій стадії плей-офф?

- Точно не на “Хімік” чи “Будівельник”. У верхній частині чемпіонату все більш менш зрозуміло. Наші потенційні суперники – “Дніпро” або “БІПА”. Мені цікавіше було б зустрітися з Дніпром. Ми повинні їм помститися за три поразки.

ПРОФІЛЬ ГРАВЦЯ.   Максим ЛУК’ЯНОВ (№33)