«Мені сказали, якщо будеш продовжувати у тому ж дусі, то оформиш тріпл-дабл, я відповів – ну все, добре, буде зроблено!», – так Віталій Биков розповідає про матч, який, можливо, докорінно змінить його ставлення до баскетболу. У поєдинку Першої ліги йому підкорився дуже рідкісний як для професійного баскетболу статистичний елемент – квадрупл-дабл. За 38 хвилин матчу з «Краматорськом», він набрав 14 очок, зробив 13 підбирань, 11 передач і 12 перехоплень. В офіційних змаганнях в Україні за останні п'ять років подібним зуміла відзначитися лише Аліна Ягупова – лідер жіночої збірної України з баскетболу. Таке явище є рідкісним і в усьому світі. Наприклад, в NBA останній подібний випадок був зафіксований в 1994 році, коли квадрупл-дабл оформив центровий «Сан-Антоніо» Девід Робінсон.
Швидкоплинна слава 20-річного запоріжця облетіла усі провідні баскетбольні інтернет ЗМІ країни. Це унікальне досягнення Віталія Бикова стало хорошим інформаційним приводом для інтерв'ю з прес-службою баскетбольного клубу «Запоріжжя-ZOG».
- Віталіку, розкажи, про свою сім’ю, де і коли коли почав займатися баскетболом?
У нас велика родина. В сім’ї п’ятеро дітей – четверо братів та сестра. Живемо дружно, досить-таки шумно, я б сказав. Підтримуємо один одного. До речі, імена в усіх дітей починаються на літеру «В». Найстарший – Влад, потім я, на 15 хвилин молодший Вадік, потім Віка і найменший Валерій. Усі дружать зі спортом, Влад раніше займався баскетболом, зараз ми з Вадіком. Молодший теж пішов у баскетбол, молодша сестричка займається волейболом. Особисто я пішов до баскетбольної секції у віці семи років. Мама виступала у складі бердянської «Чайки», потім стала вчителем у школі і ми з братом займались у неї в секції. Вона є нашим першим тренером. Приблизно в 11 років мене запросили до запорізької ДЮСШ-12, де я тренувався під керівництвом Ірини Савченко. Ну а потім більш серйозний рівень – чемпіонат дублерів та Суперліга.
- Коли стався твій дебют на найвищому рівні – в чемпіонаті Суперліги?
Коли я виступав за дубль, коли першу команду очолював Кирило Большаков. Він і залучив мене до тренувань з основою. Дебют у Суперлізі припав на гру з маріупольським «Азовмашем» Це було два сезони тому. Результативністю особливо не відзначився, але віддав усі сили і старання.
- Як вдається поєднувати навчання в університеті з баскетболом?
Чесно кажучи, важко. Інколи допомагають викладачі, щось намагаюся здавати сам. Коли в тебе два тренування на день, можливості ходити на заняття до ЗНТУ взагалі немає. Іноді беру індивідуальні завдання.
- Який у тебе характер в житті та на майданчику?
- В житті я набагато спокійніше. Простіше до всього ставлюся, більше – оптиміст. А от під час гри, коли вирує баскетбольна атмосфера, там більш агресивний. В окремих епізодах намагаюся себе контролювати, але буває важко. Хочеться іноді самотужки вирішити епізод, допомогти команді. Щоб перемога дісталася спокійно, та буває все навпаки. Тому йде певна агресія.
-На початку сезону ти взагалі не брав участі у тренувальному процесі – були проблеми з нирками. Твоїй спортивній кар’єрі міг прийти кінець?
- Можна було й так сказати. Проблема досі існує, а хвороба переростає в хронічну. Рік тому мене це теж турбувало. Причина – сильне навантаження на організм. Як пояснили мені лікарі, організм виснажується. Влітку, коли ми готуємося до сезону, мені важко даються навантаження.
- Як боровся з хворобою та її наслідками? Було важко повернутися до повноцінних тренувань?
- Дуже важко. Лікарі мені заборонили бігати взагалі. Близько двох місяців я не робив ніяких фізичних вправ. Важко було втягуватися саме в сам ігровий процес, в тактику, тому вже почав забувати. Потрібно було попрацювати над собою, що я і робив.
- У тебе є чіткий план у роботі над собою – в плані майстерності та психології?
- Зараз я звичайно хочу грати в баскетбол, а потім вже може відкрити свою фірму. Я вчуся на дизайнера, не пішов по шляху більшості – на факультет фізичного виховання. Але ті плани, то в майбутньому. Звісно, що мені потрібно ще багато працювати над собою, є мінуси. Потрібно відточувати свою майстерність, та й в плані психології треба працювати. Психологія завжди на першому місці.
- У матчі Першої ліги тобі вдалося встановити історичне для нашого баскетболу досягнення – квадрупл-дабл. Розкажи, як складалася та гра Першої ліги з «Краматорськом»?
- Ми мали обмежений склад, тому було важко. Не грав мій брат, а без нього це щось інше. Не знаю як пояснити. Ми все життя виступаємо разом. Можу не дивлячись віддавати передачу в ту зону, де обов’язково буде Вадік. У матчі з «Краматорськом» важко було втягнутися у гру. Потім – відчули їх ритм, а наприкінці ми зробили так, щоб вже вони грали під нашу диктовку. Переломний момент стався після великої перерви.
- Особисто у тебе гра пішла з перших секунд матчу?
- Не скажу, що все пішло ідеально одразу. На початку я кілька разів не влучив після швидких відривів. Потім почав більш сконцентровано діяти в захисті, щоб бути корисним команді. Десь віддав передачу, десь пішов на підбирання. А потім вже сказали, що в тебе сьогодні хороша статистика.
- Ти вже по ходу матчу зрозумів, що йдеш на рекорд?
- Мені сказали, якщо будеш продовжувати у тому ж дусі, то оформиш тріпл-дабл, я відповів – ну все, добре, буде зроблено. Ми виграли – це головне. Після матчу до мене підійшов тренер Кирило Вікторов і сказав, що я встановив рекорд. Я глянув статистику, а там уже квадрупл-дабл. Я був дуже здивований.
- Як ти вважаєш, що тобі заважає проявити себе в першій команді БК «Запоріжжя-ZOG»?
- У матчах за основну команду я не почуваюся так впевнено як в іграх за дубль. Тренер дає мені 2-3 хвилини, за цей час важко себе проявити. Коли ти бачиш, що на майданчику якась серйозна ситуація, дуже хочеться допомогти. Поки що лише мрію грати більше за першу команду.
- Яку мету ставиш перед собою на цей сезон?
Хочу допомагати команді гідно виглядати на всеукраїнському рівні. Довести всім, що я не другорядний гравець, а можу дійсно допомагати команді рівня Суперліги.
- Які перспективи бачиш для БК «Запоріжжя-ZOG» у цьому сезоні?
- Чесно кажучи, як би зухвало це не звучало, я знаю, що наша команда може в три рази більше. Зараз пішов якийсь незрозумілий дисбаланс, почали багато програвати. Команді потрібно зібратися і все вийде. У нас дуже сильний склад, повернувся Макс Конате, прийшов Паша Буренко, є досвідчені Рибалко, Змітрович, Овдєєнко. Колектив хороший і все в наших руках.
ЗАП
РІВ
КРИ
МАВ
ДНІ
