Logo text

Про стиль гри, психологічні аспекти, значення уболівальницької підтримки та про  інше – в інтерв’ю головного тренера БК «ЗАПОРІЖЖЯ-ZOG» Дмитра Щиглінського за підсумками першого місячного відрізка чемпіонату Суперліги Парі Матч.

- Дмитре Івановичу, що означає для Вас особисто наше місто?

- Запоріжжя – мій другий дім (перший – Ташкент, де я народився).  Я прибув до міста на Дніпрі в 1996 році й уже два десятиліття залишаюся вірним йому. Тут завершилася моя активна спортивна кар’єра, тут я розпочинав свою тренерську діяльність, і, дай Боже, щоб вона продовжувалася. Мене все тут влаштовує: робота, коло друзів і знайомих.

- Цікаво буде почути Вашу думку щодо нинішнього складу команди. Він сформувався наприкінці минулого сезону чи на початку поточного?

- Наш плюс – це минулий сезон, у якому ми довели, що можемо й суто українською командою, маючи доволі скромний бюджет, домагатися певних результатів. Маю на увазі вихід до плей-офф. Вже тоді визначився кістяк команди, й керівництво клубу на чолі з Віктором Стельмаковим зробило усе можливе, щоб його зберегти. Насамперед, таких виконавців, як Олександр Рибалко, Станіслав Овдєєнко, Яків Змітрович, Антон Буц. Звісна річ, ми розуміли, що наступний чемпіонат за своїм рівнем буде вищий за попередній, а тому потрібно підсилити певні позиції. Перш за все, були знайдені можливості для повернення в команду Макса Конате, якому знайома наша система гри. Для мене, як тренера, це був перший позитивний дзвінок, що засвідчував зміцнення нашої атакуючої ланки. Водночас розглядалося питання підсилення задньої лінії. Спочатку планували запросити американського легіонера (переглянули в Інтернеті багато відеоматеріалів), та, коли з’явилася кандидатура Павла Буренка, віддали йому перевагу. По-перше, у цього гравця неабиякі бійцівські якості, він по-спортивному агресивний, не любить програвати, а крім того, ще й швидкий, технічний, володіє прицільним кидком, бачить, як кажуть, майданчик. Тобто усі вимоги, які ми пред’являємо першому номеру, ми побачили у Павла.

-  Після об’єднання двох вітчизняних Суперліг загальний рівень чемпіонату України зріс?

-  Однозначно! І я не перший це стверджую. Якщо взяти для порівняння три останні сезони, рівень нинішнього чемпіонату, мабуть, найвищий. Після того, як завершилася ера золотої Суперліги, в якій іноземці мали широке представництво в українських клубах, розділення на два чемпіонати, закономірно призвело до падіння рівня баскетболу. Нинішнього року, на щастя, запанував розум, дві ліги об’єдналися, і  наявність таких фаворитів, як «Будівельник» і «Дніпро», а також «Кременя», який уже має свій стиль гри, значно підвищила як інтерес до чемпіонату, так і його рівень.

-  Який стиль гри сповідує БК «ЗАПОРІЖЖЯ-ZOG» під Вашим керівництвом?

-  Ми намагаємось підтримувати той стиль гри, який був притаманний команді «ФЕРРО-ЗНТУ» під орудою Кирила Большакова. Під цей стиль, який став фірмовим для БК «ЗАПОРІЖЖЯ-ZOG», ми добирали й новачків – Макса Конате та Павла Буренка, досить мобільних гравців. Мені стратегія й тактика цього стилю дуже імпонують, та й старожилам запорізького баскетболу Олександрові Рибалку, Якову Змітровичу, Станіславу Овдєєнку легше орієнтуватися в ньому. Тому я не збирався щось міняти. Деякі команди, приміром, «Будівельник» акцентують увагу на грі під кільцем, маючи високорослих гравців (Анісімов, Завадський). Інші клуби, не маючи таких виконавців, грають в інший баскетбол. Так чи інакше, майже усі команди віддають перевагу швидкій, атлетичній грі. І ми – не виняток в цій компанії.

- У першому колі БК «ЗАПОРІЖЖЯ-ZOG» залишилося зіграти матч у Дніпропетровську (за примхою календаря він відбудеться аж 16 грудня). Ви вже можете підбити перші проміжні підсумки?

- Вважаю, що перше коло для нас складалося досить успішно. Результати ігор свідчать про те, що ми виконали завдання-мінімум, окреслене керівництвом клубу, - здобули заплановані перемоги в домашніх матчах і гідно зіграли на виїзді з тими суперниками, чий рівень гри не вищий за наш («Кремінь», «Політехнік», «Черкаські Мавпи»).

- Чи правильно судити про силу команди за кількістю здобутих нею перемог?

- Стосовно першого кола я б не поспішав робити такі висновки, хоча про певні досягнення наші шість перемог свідчать, й саме вони визначають четверте місце в турнірній таблиці. Та не менш важлива якість гри, і чим вона вища, тим більше перемог. Усе взаємозв’язане.

- У першому колі переможні серії БК «ЗАПОРІЖЖЯ-ZOG» чергувалися з поразками. Останні дуже засмучували?

- Будь-яка поразка засмучує. Усі гравці нашої команди амбітні, прагнуть вигравати, як і їхній тренер. Але навіть в окремих матчах трапляються хвилеподібні перепади. Бувають ігри, в яких ми «провалюємося», а є й такі, в яких команда грає досить стабільно протягом усіх 40 хвилин, як це сталося в Черкасах. Прикро, коли маєш усі шанси для перемоги, але не скористаєшся ними, як це трапилося у матчі з «Кривбасом». Та поразка психологічно вразила і гравців, і мене. Кожну таку невдачу я ретельно аналізую, вивчаю помилки, як індивідуальні, так і командні, вношу корективи у тренувальний процес. Без аналізу немає руху вперед. Адже хочеться, щоб команда протягом усього чемпіонату виступала стабільно, без провалів.

- Стабільність має місце тоді, коли високий рівень гри демонструють бомбардири?

- Внесу корективу у ваше запитання: не бомбардири, а лідери. І не завжди їм треба набирати найбільшу кількість очок. Адже баскетбол настільки різноманітний, що можна приносити користь і за рахунок надійного захисту, підбирання, передачі м’яча. Тому, якщо лідер не досягає свого рівня результативності, але здійснює велику кількість підбирань, активний у передачах, захисті, мене це цілком влаштовує. Головне – щоб гра була стабільною в комплексі.

- Для досягнення стабільних командних результатів скільки гравців мають демонструвати баскетбол високого рівня?

- Мені, як тренеру, хочеться, щоб для досягнення цієї мети були задіяні десять взаємозамінних гравців. Адже національний чемпіонат дуже тривалий і потребує ротації. Чим вона ширша, тим легше підтримувати темп гри, надавати відпочинок основним виконавцям, які проводять левову частку ігрового часу на майданчику. На жаль, у першому колі я не мав такої можливості. Тому сподіваюсь, що такі гравці другої п’ятірки, як Антон Саєнко, Антон Буц, Максим Теряник і Юрій Кондраков, підтягнуться до рівня основного складу.

- Персонально когось із ваших підопічних можете виділити за підсумками першого етапу чемпіонату Суперліги Парі-Матч?

- Знаєте, я не прихильник відзначення персоналій. Існує традиційний рейтинг за результативністю, підбираннями, ефективністю… Проте ця статистика відображає лише десяту частину роботи всієї команди. Якщо кожен гравець на своїй позиції приноситиме максимальну користь, я буду дуже радий. Приміром, якщо власний доробок Олександра Рибалка становитиме 25 - 30 очок у кожній грі, й команда гратиме на нього, тільки вітатиму це. Якщо в наступному матчі Фортуна посміхнеться іншому гравцеві – Томасу Камусакі, Максу Конате, Павлу Буренку чи Станіславу Овдєєнку, теж буду радий. Для мене команда – це всі гравці, які потенційно мають приносити результат і в очковому еквіваленті, й у інших аспектах гри.

- Яка ситуація з травмами в команді?

- Жорсткий, щільний ігровий режим призводить до накопичення втоми у гравців. За цих умов необхідні своєчасні реабілітаційні процеси, які спрямовані на профілактику травм, лікування невеличких ушкоджень. Слава Богові, на сьогодні серйозних травм ні в кого з наших гравців немає. Мають місце міні-розтягнення, але вони, мабуть, у багатьох гравців присутні під час участі в чемпіонаті. Усе це поправне завдяки зусиллям нашого медперсоналу, який реагує на найменші ознаки мікротравм або перевтоми

- Будь ласка, кілька слів про психологічний клімат у колективі.

- Можу дати тільки позитивну оцінку. Насамперед, це заслуга досвідчених гравців, які професіонально ставляться до тренувального процесу, що проходить на максимальних швидкостях. Вони індивідуально багато працюють, своїм особистим ставленням до тренувань та ігор подають приклад молоді, аби та не розслаблялася.

- Івановичу, яке враження на Вас справляють запорізькі шанувальники баскетболу?

- Прихильники нашої команди завоювали визнання не тільки в Запоріжжі, а й в інших містах України. Вони палко нас підтримують, тож наші хлопці їх вважають шостим, додатковим гравцем. Автобус з уболівальниками виїздив на ігри до Харкова та Черкас, і вони нас суттєво підтримали. Іноді навіть складалося враження, що ми граємо вдома. 

- А проявів агресії Ви не відчували у виїзних матчах з боку тамтешніх любителів баскетболу?

- Ніколи. У Черкасах під час гри місцевий фан-сектор знайшов контакт на відстані з нашими уболівальниками. Вони скандували назви обох міст і на цьому знайшли контакт. Мені це дуже сподобалося. Приємно, що наші вболівальники такі комунікабельні та товариські.

- Чого чекаєте від другого кола?

- Розслаблятися ні в якому разі не варто, оскільки зараз майже усі клуби інтенсивно шукають підсилення. Це можна сказати про «Будівельник», команди Одеси, Миколаєва, Кременчука, та й харківський «Політехнік» уже не той, що був у першому колі. Гадаю, що в другому колі все буде набагато складніше, оскільки новостворені команди та клуби, склади яких під час міжсезоння зазнали значних змін, встигли зігратися. Тим більше, що з нашими головними конкурентами – ОБК «БІПА», МБК «Миколаїв» - та «Кривбасом», який з кращого боку проявив себе в першому колі,  - нам доведеться грати на виїзді. 

- Тож залишається побажати, щоб командний дух і воля до перемоги були притаманні Вашим підопічним і в домашніх матчах, і у виїзних.

- Дякую!

Інтерв’ював Аркадій КОПЕЛІОВИЧ