Logo text

Захисник БК «Запоріжжя» Олександр Петренко пройшов довгий шлях від перших тренувань у рідному місті до виступів на професійному паркеті Суперліги. На місцевих вихованців уболівальники завжди дивляться з особливою теплотою та надією, проте водночас це покладає на гравця подвійну відповідальність, адже виправдати очікування рідних трибун і не підвести своє місто — завжди найважче завдання. В інтерв'ю клубній пресслужбі Олександр розповів про підготовку до сезону, нового тренера та порозуміння з легіонерами БК «Запоріжжя».

 – Як минуло твоє міжсезоння – зумів відпочити?

– Міжсезоння минуло добре – звісно, відпочив. Та після сезону одразу ж проходжу курс масажів для відновлення.

– Як готувався до нового сезону? Хто допомагав тобі розробляти та втілювати план підготовки?

– Як і останні 3–4 роки, розробляв план та тренувався разом із @reabilitologzp – без нього літні тренування не проходять. Той, хто слідкує за моїм інстаграмом, усе бачить. З ним ми покращуємо мої кондиції та фізичний стан.

– Улітку ти трохи встиг пограти у стрітбол. Це було як складова плану підготовки, чи просто вирішив пограти? І як вважаєш – чи корисне перемикання на стрітбол для професійного баскетболіста?

– Хлопці запропонували, і я вирішив – чому б і ні? Ще з юнацького віку полюбляв грати у баскетбол 3х3. Було класно, коли щоліта проводили турніри в Запоріжжі, і, сподіваюсь, що із закінченням війни це все повернеться до нашого міста.Різниця між 3х3 та 5х5, звісно, є. Для мене це завжди були два різні види спорту, хоча і там, і там у тебе в руках м’яч і завдання – забити в кошик. У баскетболі 3х3 більше індивідуальної гри, постійно треба бути у фокусі, зовсім інший рівень контакту – там можна грати трохи грубіше та жорсткіше, ніж у 5х5. Вважаю, що для гравця 5х5 корисно пограти у 3х3 для підняття індивідуального рівня, але після повернення у 5х5 не треба забувати, що тут не дозволять такого контакту, як у 3х3.

– Прокоментуй початок роботи під керівництвом нового головного тренера. Чи все зрозуміло з його ідей та вимог?

– Мені все подобається та зрозуміло. За останні роки я встиг попрацювати з п'ятьма різними тренерами, тому чим швидше починаєш розуміти наставника, тим краще.

– Як формується твоє особисте порозуміння з легіонерами? Також прокоментуй перші спаринги команди у Черкасах.

– З легіонерами порозуміння знаходжу швидко, все ж таки не перший сезон з ними граю. Не скажу, що в мене англійська на високому рівні, але ми одне одного розуміємо – коли спілкуєшся з носіями мови, то й сам помітно її прокачуєш.

Радий, що двічі перемогли у Черкасах. Ці ігри показали нам, над чим ще треба працювати, де треба додати та що виправляти. Це були перші спаринги для оновленого ростера, тому рухаємося далі. Слідкуйте за командою, а ми зробимо все можливе, щоб радувати вболівальників перемогами.