Головний тренер БК «Запоріжжя» підбив підсумки сезону 2025/26, оцінив виступ команди у Суперлізі та Кубку України.
– Комплектування команди проходило непросто. Президент клубу запропонував мені роботу головного тренера на початку липня. Я розумів, що на той момент вибір гравців на ринку уже був обмежений, та й у Запоріжжя з різних причин багато хто боявся їхати.
З минулого сезону в складі залишилися Антон Буц та Андрій Величко. Також ми долучили кількох молодих вихованців ДЮСШ. У певній мірі нам пощастило отримати в оренду В’ячеслава Кіктєва та Іллю Ліщину, а також підписати Кирила Кліманова. Разом із трьома потенційними американцями, це і був наш склад на сезон.
Підготовку розпочали, як зазвичай, 15 серпня. Американці приїхали 1 вересня, після чого стартував повноцінний тренувальний процес. На початку сезону більшість команд – загадка одна для одної, поки не пройде декілька турів. Тому я вважаю, що старт нового сезону нам вдався. Ми непогано провели перші тури – домашній і виїзний у Черкасах. Завдяки цим іграм хлопці здобули психологічну стійкість Американці добре влилися у колектив та взяли на себе лідерські ролі. Надалі бажання перемагати та правильний настрій давали свій результат.
Проблеми почалися після серйозної травми Антона Буца – перелому ребра. Ми втратили основного центрового. У передноворічному турі в Миколаєві вже грали без нього. Там були два важливі матчі проти «Кривбаса» та «Ніко-Баскета». Попри відсутність Буца, Кіктєв гідно його замінив, і ми здобули перемогу над «Ніко-Баскетом».
Далі була новорічна пауза, під час якої планували покращити фізичну готовність і відпрацювати тактичні моменти. Однак команда перехворіла вірусним захворюванням, і цей етап підготовки фактично було втрачено. Уже 10 січня у домашньому турі ми були далеко не в оптимальному стані. Буц тиждень як тренувався, Ейса в попередніх іграх у Миколаєві потягнув задню поверхню стегна, і теж грав з травмою. У підсумку ми програли обидва матчі з великою різницею. Саме тоді й почався спад. Насамперед через втрачений етап фізичної підготовки, який мав велике значення для другого і третього кола.
Додатковим ударом став відхід у лютому Таріга Ейси. Після важливої перемоги в Дніпрі над «Ніко-Баскетом», яка фактично гарантувала нам місце в плейоф, він повідомив про своє рішення залишити клуб. Ми й без того грали обмеженою ротацією, а після його відходу втратили в ігровому плані щонайменше 16 очок та 10 підбирань – це той результат, який він показував у середньому за гру. Довелося перебудовуватися, шукати нові зв’язки та взаємодії, а на це потрібен був час.
У цей період до команди повернувся Олександр Петренко, який суттєво допоміг як у захисті, так і в нападі. Він добре діє один в один, додає енергії та агресії. Решта гравців також викладалися у кожному матчі. Команда дійсно з характером, бо були матчі, які ми вигравали буквально «на зубах».
У підсумку ми забезпечили 6 місце у регулярному чемпіонаті і в останньому турі грали з «Київ-Баскетом» та БК «Рівне». Матч із киянами став репетицією плейоф, яку ми програли. Натомість перемога над «Рівним» у другій грі була важливою з психологічної точки зору перед вирішальною стадією. У плейоф команда зіграла настільки, наскільки дозволяли обставини, і дала супернику бій. Ми повинні були грати домашній матч, але він відбувся у Києві. Попри дві поразки, вважаю, що команда виглядала гідно.
Хочу подякувати керівництву клубу, моєму помічнику та лікарю команди - усі працювали як єдиний механізм. Особлива подяка хлопцям за цей сезон. Вони працювали і боролися, незважаючи на кадрові проблеми та складні умови. Усі сумлінно тренувалися та віддавали максимум. Я вважаю, що 6 місце з таким складом – це цілком прийнятний результат. До того ж команда вперше за багато років вийшла до Фіналу чотирьох Кубка України. Так, ми потрапили туди за системою «лакі-лузер», але використали цей шанс і отримали важливий досвід.
ЗАП
КИЇ
РІВ
