Сезон 2024/25 став справжнім випробуванням для нашого клубу. Постійні повітряні тривоги та обстріли значно ускладнювали тренувальний процес у прифронтовому місті. Майже всі матчі сезону БК «Запоріжжя» провів на виїзді, але попри це, команда Валерія Плеханова залишалася конкурентоспроможною на рівні Суперліги, обігравши усіх суперників чемпіонату, окрім «Дніпра». Це яскраве свідчення характеру, дисципліни та жаги до боротьби, яку гравці демонстрували протягом усього сезону.
Крім того, вперше з моменту повномасштабного вторгнення БК «Запоріжжя» проводив домашні матчі, а до складу нашої команди приєдналися американські легіонери. Андрій Хохоник у цьому сезоні встановив історичне досягнення Суперліги, віддавши 19 результативних передач в одному матчі.
Підсумки сезону:
- Місце в регулярному чемпіонаті: 6
- Баланс: 11 перемог – 17 поразок
-Плейоф: чвертьфінал, серія з БК «Рівне» – 1:2
Дякуємо всім, хто був з нами у цей непростий час – вболівальникам, партнерам, всій великій баскетбольній родині Запоріжжя. Разом – ми незламна сила!
Валерій Плеханов, головний тренер БК «Запоріжжя»:
– Хочу подякувати гравцям, керівництву клубу, всім працівникам команди, і звісно ж, уболівальникам. Ми відчували вашу підтримку, ви змушували нас працювати над собою й підвищувати рівень гри. Сезон видався непростим – ще один рік у воєнних реаліях. Та вперше з початку повномасштабного вторгнення ми зіграли кілька матчів у рідному місті. На жаль, без глядачів, але все ж таки відчули, як це – грати вдома. Грати у постійних роз'їздах важко. Впевнений, якби ми мали змогу провести бодай половину матчів у Запоріжжі, як це передбачено регламентом, результат був би кращим.
Сезон умовно можна поділити на три етапи. Перший – це кадрові втрати перед стартом чемпіонату. За тиждень до першої гри ми залишилися без двох легіонерів, які мали бути в стартовій п'ятірці. Саме тому початок сезону вийшов невдалим – ми програвали практично всім, не вистачало дисципліни, жорсткості, і, на жаль, ті невдачі дорого коштували нам наприкінці регулярного чемпіонату, коли вирішувались підсумкові місця.
Другий етап – це перебудова команди. Ми перерозподілили ролі, знайшли свою гру, почали перемагати, але дещо заважали травми. Спочатку вилетів Олександр Петренко, потім – Максим Нікітін і Ростислав Кабанов. Незважаючи на це, команда продовжувала боротися й показала, що здатна перемагати будь-якого суперника.
Фінальна частина сезону – це вже боротьба не лише з суперниками, а й із моральною втомою. Скажу чесно, важко було повністю віддаватися тренувальному процесу, коли в місті неспокійно, а матчі перериваються через тривоги. Та попри всі труднощі я дуже вдячний хлопцям – вони билися до кінця, залишалися командою й намагалися показати максимальний результат. Так, не все вдалося, але це спорт, і цього разу ми виявилися слабшими.
Хочу кожному з них побажати здоров'я і перемог, нашим уболівальникам – бути справжніми господарями кожного домашнього матчу, і щоб запорізький клуб міг конкурувати з іншими й у фінансовому плані.
Ми вже традиційно зібралися всією командою після завершення сезону, попрощалися з легіонерами. 13 квітня вони відлітають до Лос-Анджелеса. Прощались як друзі – вдячний цим хлопцям, які в непростий час приїхали з Америки в Україну. Про новий сезон говорити поки рано – більше стане відомо ближче до літа.
Цей сезон залишиться в пам'яті як сезон нездійснених надій. Я, як тренер, звісно ж розраховував на інший результат. Кілька прикрих поразок призвели до того, що ми фінішували шостими й не мали переваги свого майданчика у плейоф. Вважаю, що молоді гравці зробили якісний крок у своїй кар'єрі. Однозначно додали Ілля Дмитренко, Олександр Петренко, Владислав Ніколайчук. Я впевнений, на них чекає серйозне баскетбольне майбутнє. Не підвели й досвідчені гравці, тож усім бажаю успіху в наступному сезоні.
ЗАП
Гов
РІВ
