Максим Нікітін: Відповідальність у команді лежить на кожному
Новим капітаном БК "Запоріжжя" в цьому сезоні став 34-річний вихованець донецького баскетболу Максим Нікітін. За підсумком стартових матчів Суперліги Favbet він одразу став лідером команди в показнику результативності та підбирань, що й стало чудовим приводом для спілкування із пресслужбою клубу.
– Максиме, як оцінюєш старт БК "Запоріжжя" у новому сезоні Суперліги Favbet?
– Стартували не так, як того б хотілося. У першому турі програли на своєму майданчику обидва матчі. Скоріше за все це пов'язано з тим, що команда перебувала в процесі ігрових змін після від'їзду легіонерів. Нам не вистачало злагодженості у діях, панувала атмосфера непорозуміння на майданчику.
– На твою думку, процес перебудови командної гри після від'їзду легіонерів уже скінчився?
– Вважаю, що так. Нам ще треба покращувати командну взаємодію, відшліфовувати нові комбінації, але цей процес триває постійно протягом усього сезону.
– У другому турі в Івано-Франківську команда виглядала набагато краще. Що змінилося за ті півтора тижні підготовки?
– Після від'їзду легіонерів ролі в команді перерозподілилися, всі зрозуміли, що тепер відповідальність лежить на кожному. Також ми добре попрацювали над фізичними кондиціями. Коли в команді грають лише українці, з комунікацією на майданчику набагато легше. Це теж принесло свої плоди.
– Якими були ваші емоції після першої перемоги в сезоні над "Говерлою"? Чи відчули зміну в настрої та впевненості команди після ігор в Івано-Франківську?
– Настрій змінився дуже сильно. Навіть перший матч із "Київ-Баскетом", який ми програли, довів, що ми можемо грати на рівних із сильними суперниками. У роздягальні після гри не було великого розчарування. Так, поразка була прикрою, але наступного дня ми знову виходили зарядженими, а не так, як у матчі з "Кривбасом", коли грали вдома у першому баблі.
– Що ж все ж таки трапилося тоді в домашньому матчі з "Кривбасом"?
– Якщо чесно, ми й досі до кінця не розуміємо. Програли першу чверть, а далі... все! Було таке відчуття, що ми просто догравали гру. Не вистачало емоцій, енергії, зарядженості. У матчах з "Говерлою" та "Київ-Баскетом" навпаки – всі бігли, грали до кінця, була шалена підтримка з лавки запасних. Це давало заряд усім гравцям.
– Чи впливає на підготовку до матчів той факт, що Запоріжжя – прифронтове місто, і тут часто буває гучно?
– На тренувальний процес це впливає меншою мірою. Тривоги впливають більше на ігровий процес. Часто буває так, що ти вже розім'явся, перебуваєш у тонусі, а потім пауза, і невідомо коли матч продовжиться. Потрібно знову налаштовуватись, розминатись і починати все з нуля.
– Чи близьке по духу тобі наше місто?
– Деякі вулиці вже знаю дуже добре. У минулому сезоні проживав в одному районі, зараз – в іншому. Потроху звикаю до міста, дізнаюсь більше. Мені комфортно ходити вулицями, які вже добре знаю.
– У складі БК "Запоріжжя" ти на провідних ролях. Це одна з головних причин, чому залишився у клубі на новий сезон?
– Я продовжив контракт із клубом ще до завершення минулого сезону. Я добре знаю тренера, багато років працювали разом із Валерієм Миколайовичем. Це був один з основних пунктів, чому я залишився.
– Ти, як лідер та капітан БК "Запоріжжя", спілкуєшся з молодими гравцями та допомагаєш їм адаптуватися до гри на такому рівні?
– Якщо чесно – так. Іноді доводиться проводити деякі виховні заходи та підказувати молодим гравцям, що їм треба робити.
– Як оціниш рівень цьогорічної Суперліги та шанси БК "Запоріжжя" боротися за високі місця?
– Однозначно чемпіонат буде цікавий. За винятком "Дніпра", кожна команда може обіграти кожну. "Дніпро" – фаворит, всі інші клуби приблизно одного рівня. У кожному турі є несподіванки. Щодо боротьби за високі місця – будемо старатися з хлопцями зробити все, що в наших силах. Подивимося, де опиниться БК "Запоріжжя" в кінці сезону.
– За якими іноземними баскетбольними чемпіонатами стежиш? Чи є в тебе улюблені клуби або гравці?
– Якщо потрапляю на цікавий матч Євроліги, можу вибірково подивитися гру, але немає таких команд, за які я вболіваю на постійній основі.
– Які поради зі свого досвіду можеш дати молодим баскетболістам та які життєві алгоритми повинні бути у професійного спортсмена?
– У всьому повинна бути дисципліна: у тренувальному процесі, відпочинку, харчуванні. Треба весь час слідкувати, що ти їси, як відпочиваєш. Вважаю, що найважливішою є дисципліна. Причому не тільки у спорті, а й в житті.
– Як за час війни змінилися твої вподобання у музиці, кіно, ютубі?
– Я й до цього не надто дивився російські фільми чи серіали, але музика була. З початком повномасштабного вторгнення повністю відмовився від їхньої музики. Зараз більше слухаю українську та американську музику, яка допомагає мені налаштуватися на тренування.
– Задумуєшся над тим, чим будеш займатися після завершення кар'єри? І чи плануєш пов'язувати майбутнє з баскетболом?
– Насправді, давно задумувався. Звісно, хотілося б залишитися у баскетболі. Спробувати себе, наприклад, у ролі тренера. Деякі свої знання я міг би передавати молодим. Але зараз така ситуація в країні, що далекоглядні плани будувати не доводиться. Хочеться, щоб Україна якнайшвидше перемогла, і тоді будемо розвивати баскетбол ще більшими темпами.
Профайл гравця. Максим Нікітін (№13).
Народився 2 грудня 1989 року в Донецьку.
Перший тренер Ольга Костюкевич.
Важкий форвард
Виступав за команди "Донецьк", "Кривбасбаскет" (Кривий Ріг), "Запоріжжя-ЗОГ", "Кривбас" (Кривий Ріг), "Тернопіль", "Харківські Соколи", "Будівельник".
ЗАП
РІВ
КРИ
МАВ
ДНІ
Профайл гравця. Максим Нікітін (№13). 
