Вихованець місцевої школи баскетболу Роман Морозов зарекомендував себе ще на студентському рівні, коли запорізька збірна неодноразово ставала переможцем чемпіонату України. В одному з фінальних матчів спортивна доля молодого гравця ледь не обірвалася важкою травмою: лікарі в один голос казали, що він більше не зможе грати. Проте після тривалого відновлення Роману Морозову вдалося не лише повернутися у великий спорт, а й стати гравцем основної ротації БК "Запоріжжя", виграти з командою срібні медалі Суперліги та приміряти роль капітана. В інтерв'ю клубній пресслужбі 25-річний форвард розповів про найкращі періоди своєї кар'єри, власні вподобання та очікування від завершальних матчів сезону.
– Романе, регулярний чемпіонат Суперліги Favbet завершується, команда провела багато матчів сезону в насиченому графіку – як почуваєшся зараз і чи турбують тебе травми?
– Почуваю себе добре, є мікро-травми, але багато гравців під кінець сезону мають такі проблеми, тому це робочі моменти. Я стараюсь притримуватися правильного харчування, додатково працюю в тренажерному залі, це допомагає вирішити багато проблем.
– У тебе чимало титулів – срібло з БК "Запоріжжя", золото студентської баскетбольної ліги України. Який період кар'єри залишив найбільш приємні емоції?
– Найбільші враження залишив срібний сезон разом із БК "Запоріжжя". Тоді збіглося багато факторів, які зробили той сезон неймовірним. У нас була гарна атмосфера всередині команди, багато часу ми проводили разом поза майданчиком і дуже зблизилися між собою. Тому коли нам вдалося вийти у фінал Суперліги – емоції були вражаючими.
– Багато запорізьких хлопців, з якими ти грав на студентському рівні, нині перебувають закордоном. Слідкуєш за ними, підтримуєш зв'язок? Посилаючись на їх досвід, легко "працевлаштуватися" закордоном у баскетболі на пристойному рівні?
– Так, слідкую за хлопцями і підтримую з ними зв'язок. Посилаючись на їх досвід, не так вже й просто потрапити у сильний чемпіонат. Для цього потрібна гарна статистика та в якомусь сенсі хороша медійність.
– Чи є в тебе мрія після закінчення війни спробувати свої сили в закордонному чемпіонаті?
– Так, я б дуже хотів спробувати. Тим паче перед минулим сезоном у мене були пропозиції в іноземних командах, але через війну я не міг їх розглядати.
– Розкажи про свій життєвий алгоритм. Що любиш дивитися, читати? Хто тебе підтримує вдома?
– Дивлюсь американські серіали, люблю ходити у кіно. Загалом читаю новини та статті про війну, геополітичну ситуацію в світі. Вдома мене завжди підтримує моя кохана дівчина.
– 25 років психологи вважають віком завершення психологічного формування людини. Чи ще важко витримувати тиск суперника та суперечливих рішень суддів?
– Залежить від ситуації, загалом я намагаюсь спокійно на все реагувати. Партнери по команді завжди підтримають та заспокоять, якщо буду надто емоційним. Молодим гравцям я порадив би підходити до таких моментів із холодною головою та не витрачати свої сили на сперечання з арбітрами.
– В Україні довгий час триває війна. Чи вдається опановувати свій стан і психологічно витримувати всі виклики, які несе у собі війна?
– Справжні виклики приймають наші хлопці та дівчата, які перебувають на фронті. Я дуже вдячний їм за все, що вони роблять для нашої країни. Завдяки ЗСУ у нас є можливість грати та жити. Тому хочу всіх закликати – підтримуйте наші Сили Оборони та допомагайте донатами, якщо маєте таку можливість.
– У цьому сезоні БК "Запоріжжя" не має можливості грати вдома, ви з командою багато їздите країною. Які настрої панують в інших містах?
– У більшості міст, в яких ми граємо, спокійні настрої. Люди намагаються жити звичним життям. Добре, що є міста, де відносно безпечно. Особисто мені кинулась в очі привітність та чуйність людей.
– У цьому сезоні своєрідною "посвятою" для молодих гравців стало читання віршів українською мовою. Хто започаткував цю традицію і хто з наших хлопців найкраще проявив себе в ролі оратора?
– Цю традицію започаткував Андрій Хохоник. Власним прикладом він і показав, як треба читати вірші. Можна сказати, що всі наші молоді гравці – непогані оратори.
– За останні роки ти став повноцінним гравцем основи БК "Запоріжжя". Відчуваєш, що тренерський штаб вимагає від тебе більше?
– Тренерський штаб завжди вимагає максимум від кожного гравця, тож тут для всіх умови рівні. Можливо, щодо відповідальності за результат, то її стало більше .
– На твою думку, яких баскетбольних навичок тобі бракує, щоб покращити власний рівень гри?
– Вважаю, що мені треба додавати у захисті. Потрібно створювати більше загрози на обох половинах майданчику. Стати, так би мовити, універсальним гравцем.
– У цьому сезоні було багато матчів, де ти не зумів завершити гру через перебір фолів. Чому?
– Тому що не вистачає концентрації і дисципліни. Я стараюсь над цим працювати. Але під час гри емоції та втома даються взнаки і ти втрачаєш той фокус і виникає перебір фолів. Саме над цим мені також ще треба багато працювати.
– Яка зараз атмосфера в команді після прикрого вильоту з Кубка України?
– Робоча атмосфера. Так, програвати "-1" завжди прикро. Тому й зараз на тренуваннях всі розуміють, що працювати треба ще більше, адже наступні матчі будуть вирішальними.
– Як проходить підготовка до останнього баблу? Обговорюєте між собою суперника, якого б хотілося отримати в першому раунді?
– У нас є час гарно підготуватись. Тренування дуже інтенсивні та продуктивні. З приводу суперника, ми навмисно нікого не обираємо. У заключному баблі треба отримати максимальний результат, щоб у доброму гуморі починати плей-оф.
Візитівка гравця: Роман МОРОЗОВ (№24)
Народився 24 жовтня 1998 року в Запоріжжі.
Перший тренер - Кирило Вікторов (ДЮСШ № 12).
Кандидат в майстри спорту.
Форвард.
Грав за БК "Запоріжжя-2-ЗНТУ", БК "Металлург-ЗНТУ".
Бронзовий призер чемпіонату України серед клубів Першої ліги. Багаторазовий чемпіон студентської баскетбольної ліги України.
У сезоні 2020/2021 у складі БК "Запоріжжя" став срібним призером української Суперліги.
Зріст - 205 см.
Вага - 105 кг.
В БК "ЗАПОРІЖЖЯ" - з 2019 року.
ЗАП
РІВ
КРИ
МАВ
ДНІ
