Ім'я молодого запорізького хлопця Віталія Бикова у 2016 році облетіло всі провідні баскетбольні інтернет ЗМІ країни. У матчі Першої ліги йому підкорився дуже рідкісний як для професійного баскетболу статистичний елемент – квадрупл-дабл. Таке явище є рідкісним не тільки для українського баскетболу, а й для світового. Вихованець запорізького баскетболу дебютував у Суперлізі у складі "Ферро-ЗНТУ" в сезоні 2013/2014, але в подальшому виступав у чемпіонатах Першої та Вищої ліги. Повернувшись у рідне місто, у Віталія Бикова знову з'явився шанс закріпитися у Суперлізі.
– Віталію, вітаємо з поверненням до рідної команди, до Запоріжжя, до Суперліги. Які враження від таких змін у твоїй кар'єрі?
– Дякую. Мені дуже приємно повернутися додому у рідний клуб. Враження – супер, хочеться тримати цю планку та розвиватись надалі в таких умовах.
– З юнацького віку ти подавав серйозні надії, рано дебютував у Суперлізі. Чому, на твою думку, тоді не вдалося закріпитися в основній команді?
– Це дуже складне та цікаве питання. Мені здається всьому мав бути свій час. На той момент я отримав важку травму. І я, і тренерський штаб не були впевнені чи зможу відновитися до відповідного рівня. Але, як бачите, мені це вдалося і я повернувся в команду.
– У тебе велика родина, як ви переживали перші дні війни? Родина залишається у Запоріжжі чи виїхала?
– З перших днів війни тато добровільно пішов захищати Україну. То була його ініціатива, ми всі підтримуємо його кожен день. Тому було прийнято рішення, щоб мама з молодшими поїхали до Ірландії, де проживає її брат. Пізніше після змагань 3х3 у Литві до них приєднався Вадим. Ми зі старшим братом залишаємося у Запоріжжі. Переживаємо цю війну як і всі, віримо в ЗСУ, за необхідністю допомагаємо батькові.
– Наймолодші брат та сестра теж пішли по родинним стопам та обрали спорт?
– Так, звісно! Моя сестричка Вікторія ще вчиться у школі, але вже грає за університетську команду міста Корк. Що стосується Валерія, то він більше полюбляє тренажерний зал.
– У цьому сезоні в Суперлізі ти відіграв 5 матчів, показуєш статистику кращу, ніж у Першій лізі, де розпочинав сезон. Як вважаєш, це пов'язано з тим, що нинішній рівень Суперліги не сильно відрізняється від нижчих за статусом Вищої та Першої ліги?
– Не думаю, що це так. Тут справа довіри. Як вихованцю запорізького баскетболу, звісно, мені більше довіряють тренери саме тут. Відповідно, маю більше можливостей показати себе, проявити свої навички, показати свій баскетбол.
– Ти повернувся до Запоріжжя, яке є прифронтовим містом. І саме на місце гравця, для якого це було проблемою. Довго думав над тим – їхати чи не їхати?
– Випадковість не випадкова. Я вирішив повернутися до Запоріжжя, ще не знаючи, що місце буде вакантним. Просто хотів повернутися у рідну команду та відточувати свої навички.
– Ставиш перед собою завдання закріпитися у складі БК "Запоріжжя", щоб продовжувати виступати у Суперлізі?
– Наразі моє основне завдання – показати всій Україні на що я здатен. Звісно, хочеться залишатись вдома, щоб надалі будувати свою кар'єру та життя тут. Але це залежить не тільки від мене.
– Попередній етап кар'єри ти провів на Львівщині. Напевне, була можливість добре вивчити українську мову, а як щодо покращення баскетбольних скілів – приділяв цьому увагу?
– Кожен день я приділяв увагу своїм індивідуальним навичкам. Працював, щоб покращити слабкі місця, розвивати сильні. Вважаю, що зможу ще здивувати у цьому сезоні.
– Ти увійшов в історію українського баскетболу, як автор квадрупл-даблу. Тоді вважали, що та гра може стати поштовхом для твоєї подальшої кар'єри.
– Добре пам'ятаю той матч. Зупинятись на цьому не буду, хочу нагадати всім своє прізвище ще раз!
– До речі, зараз у колективі є ті самі люди, які тебе оточували у Першій лізі – тренерський штаб, партнери по команді. Це надає тобі впевненості?
– Впевненість – добре підібране слово. Ту школу, яку ми пройшли разом, все це відчувається. Партнери по команді довіряють тобі, ти можеш відплатити взаємністю. Це чудова взаємодія.
– Як у тебе справи з особистим життям? Це було однією з причин, чому ти погодився повернутися до Запоріжжя?
– Так. В особистому плані все чудово. У листопаді моя кохана погодилася стати моєю дружиною, відтоді так її й називаю. А пізніше ми прийняли рішення повернутися додому ближче до рідних.
– "Запоріжжю" надзвичайно важко даються перемоги у цьому сезоні. Ти неодноразово казав, що готовий здивувати, а як вважаєш, команда ще зможе піднести приємні сюрпризи?
– Шанси є завжди. Ми будемо віддавати всі свої сили, щоб порадувати наших уболівальників. Ми підходимо серйозно до кожного матчу, вірю, що здивуємо конкурентів своєю наполегливістю.
ЗАП
РІВ
КРИ
МАВ
ДНІ
